У селі Нове Давидково на Закарпатті хрін — більше ніж городня культура. Протягом поколінь його вирощували майже в кожному дворі, передаючи знання і секрети так само бережно, як родинні рецепти. Звичайний корінь став символом праці, достатку і локальної ідентичності села.
Про це розповідає на Facebook-сторінці Мукачівська міська рада.
Вирощування завжди мало родинний характер: невеликі плантації, ручна посадка, спеціальні інструменти для збору. Хрін не викопують повністю — частину кореня залишають у землі, і він знову дає врожай. Часто його садять між картоплею, що зручно й корисно для ґрунту.
У радянські часи хрін фактично годував село. Його продавали в Мукачеві, Львові, великих містах СРСР і навіть іноземцям. Зароблені кошти дозволяли сім’ям будувати будинки й купувати техніку. Продукцію зберігали у земляних ямах до різдвяних і великодніх свят, коли попит був найбільший.
З хріну тут готували традиційні приправи: тертий хрін, хрін із буряком, соуси до м’яса, а листя використовували для консервації. Мешканців жартома називають «хріняшами», і це прізвисько давно стало неофіційним брендом села.
Сьогодні масштаб вирощування значно зменшився. Повені, конкуренція з великими виробниками та відсутність державної підтримки зробили культуру економічно невигідною. Хрін у Новому Давидкові й досі вирощують, але переважно для себе або локального продажу. Попри це, село й нині асоціюється з давньою «хріновою» традицією, яка залишається частиною його історії та характеру.
