Мистецтво Інни Аксен народжується на перетині сучасного бачення й традиційних мотивів. Художниця з Києва тепер на Закарпаття працює у техніці алкогольних чорнил, створюючи картини, в яких експеримент, спонтанність і колір стають головними інструментами. Паралельно вона розвиває власні творчі проєкти, зокрема авторські набори для творчості, та популяризує українські традиції, переосмислюючи їх у сучасному контексті. Про шлях у мистецтві, джерела натхнення й бажання зробити культуру ближчою та доступнішою журналіст “Баношу” поговорив з Інною Аксен.
Розкажіть трохи про себе та свій творчий шлях.
Я з міста Севастополь, що у Криму. У 2014 році, на початку війни в Україні, ми поїхали до Києва, а у 2022 переїхали до Мукачева. Творчістю я займаюся з 2018 року – створюю абстрактні картини з використанням чорнил на спиртовій основі. В Києві мала магазин творчих товарів і збиралася відкрити власну студію. На Закарпатті в мене народився ще один проєкт. Він має назву Творча Коробка. Це набір для творчості для дорослих. Людина отримує Коробку, в якій є матеріал, майстер-клас та вся інша підтримка, щоб створити певний декор. Зараз я просуваю українську стародавню традицію – плетення “павука”.
Як у вас народилася ідея створити власні набори для творчості?
Коли я опинилася на Закарпатті, це був кризовий для всіх момент. На той час в мене вже був творчий блог і мені почали писати люди, які розповідали, що хочуть повернутися до творчості, але не мають на це внутрішніх ресурсів, натхнення. Дехто писав, що залишив свою домівку, а разом з тим і матеріали для творчості, або не може дозволити собі оновити власну студію. Хочуть, але з різних причин не можуть.
І ось тоді я подумала: “Якщо я маю свій блог та об’єдную людей, може я зможу стати джерелом натхнення для них?”. Тобто я можу показувати людям, що навіть у важкі часи творчість може нас підтримувати, відновлювати моральні ресурси, надихати. Адже війна забрала у нас планування життя та можливість впливати на нього. А творчість – це те, що можна зробити тут і зараз, отримавши готову роботу у фіналі. Це може повернути людині віру в себе, впевненість, що вона може зробити щось власноруч, і таким чином, крок за кроком, дати можливість повернути контроль над власним життям. Так я для себе це сформувала стосовно блогу.
А потім подумала – треба розширюватися, адже у людей немає можливості та часу збирати матеріали, шукати майстер-класи, опановувати нові техніки. Для них просто треба спростити цю можливість творити. І тоді я придумала набір, в якому складаються всі необхідні матеріали й людина може зануритися у творчість не витрачаючи зайвих ресурсів та нервових клітин. Тобто отримати виключно насолоду.
Перші відгуки, які я отримала, були позитивні. Люди дякували, писали, що в них з одного боку склалося відчуття, що за них потурбувалися, а по-друге, за час заняття на півтори-дві години вони забули про те, що відбувається навколо, про ті жахливі події, які зараз тривають в Україні, і змогли розслабитися і перезавантажити своє мислення. Для мене теж це стало відкриттям, я зрозуміла, що Творча Коробка справді працює й українцям це треба. Ще одним відкриттям стало для мене те, що мої перші замовлення були від військових. Це дуже замотивувало мене, і під різдвяні свята я вирішила нагадати про стародавню українську традицію – плетення “павука”. “Коли нас намагаються знищити, ми відроджуємося”, – ось таку думку вклала я в цей набір.
Дійсно, зараз ми бачимо великий попит на культурні традиції та їхнє відродження. Тому цей “павук” став символом миру, надії, добра, злагоди в домі. Думаю, це те, що зараз нам всім необхідно.
Як можна придбати ваш набір?
Творчу Коробку можна придбати на сайті, замовити в інстаграмі чи через мене. Я намагаюся бути максимально відкритою з покупцями та відповім на всі необхідні питання. Зараз намагаюся виходити на фізичні магазини, але поки всі замовлення переважно в інтернеті.
Чому популяризація українських традицій для вас важлива?
Війна змінила нас і підсвітила можливість мати своє. Тому зараз треба відроджувати в Україні забуті традиції, які були викреслені та знищені Радянським Союзом та Російською імперією. Тоді це була ціла програма зі знищення нашої національної культури. Українців хотіли зробити такими як вони, що врешті-решт призвело до наративів про “один народ”. Але саме зараз настав той момент, коли ми маємо відродити та показати те, що у нас відняли. Саме зараз настав наш час для відродження, бо ми, українці, не один народ з росіянами, ми маємо власну історію.
Чи хотіли б ви переосмислити ще якусь українську традицію?
Звісно. Я багато мандрувала Україною та бачила якою різною може бути наша країна, якою вона є великою. Тому я навіть не знаю чи вистачить одного людського життя, аби охопити та відродити все. Я думаю над проєктами, які можуть бути на Великдень, розмірковую який аспект культури можна розкрити у своїх наборах. І звісно мені цікаве Закарпаття, бо тут безліч автентичних традицій. Але не все одразу.
Чи відчуваєте ви вплив Закарпаття у вашій творчості?
Зараз Закарпаття – це регіон безпеки, і саме завдяки спокою тут, я можу робити проєкти, на які, можливо, мені б не вистачило ресурсу в інших регіонах. Тобто я розумію, що саме безпека і спокій дають мені можливість розвиватися у творчому напрямку.
А війна на творчості якось відобразилась?
Змінився сенс творчості. Якщо раніше це сприймалося мною як розвага, зараз творчість стала терапевтичною дією. Це про відновлення, про натхнення. Тому моя творчість зараз стала глибшою.
Розкажіть про створення власних картин.
Я створюю абстрактні картини алкогольними чорнилами. Це дуже яскрава техніка, цікава, але не всім зрозуміла. Як зараз кажуть, такі картини дуже “залипательні”, глядачі на них дивляться і вмикається фантазія. Я не створюю якісь певні об’єкти, я пишу рух, відчуття. Але коли людина дивиться на картину, вона бачить щось своє. Мені казали, що бачили птаха чи дерево. І це прекрасно, що моя творчість для різних людей розквітає різними сенсами. Від цього мої картини стають цікавішими.
Звідки ви черпаєте натхнення?
Натхнення для мене саме в процесі. Абстракція алкогольними чорнилами настільки цікава в плані відтворення, що те, як все працює, як змішуються та течуть фарби, переходять з одного кольору в інший, мене надихає. Я люблю дивитися як народжується картина. Коли бачу, що моя робота цікава людям і вони кажуть, що хочуть прикрасити моєю картиною оселю чи офіс, це дуже приємно. Я розумію, що все це було недарма. В цій синергії і є сенс моїх робіт.
Де можна побачити ваші картини?
Наразі активних виставок немає, але ми з однією організацією готуємося до виставки у Львові. Загалом, коли є можливість, я намагаюся брати участь у доступних мені заходах. Наприклад, влітку була виставка в Києві в галереї. Декілька разів приїздила з картинами в Ужгород на ярмарок. Ну і звичайно показую та просуваю свою творчість в мережі.
Поділіться найближчими планами
Поки не можу щось проанонсувати. Виставка у Львові ще в процесі розробки. А загалом зараз настільки активний період різдвяних свят, що всі думки зосереджені на “павуці” та новій Творчій Коробці. Але окрім відродження традицій, цей проєкт ще й про сучасність, про мистецтво, яке доступне кожному. Я запустила набір, і навесні буде ще один, присвяченій знайомству з моєю технікою роботи. Це будуть набори з алкогольними чорнилами. Вони вже готові, але згодом почнеться велике просування.
Як проходить ваш звичайний день?
Зараз – більше в “павуці”, створенні контенту, пакуванні Творчих Коробок, спілкуванні з людьми, які звертаються по набір. Буквально на цих вихідних в мене був період натхнення і я написала дві картини. Я б назвала цю діяльність життям підприємця, який націлений на підняття креативної індустрії.
Чомусь у суспільстві створили відчуття, що творчість – це щось закрите, богемне, притаманне лише великим творцям, але це не так. Кожен з нас може бути митцем. Тому і мій проєкт, і моє життя присвячене цьому. Не обов’язково навчатися в художній школі, щоб створювати красиві речі. Не обов’язково закінчувати круті виші, щоб бути художником. Достатньо бажання. Я хочу, щоб українці відкривали для себе творчі можливості й роблю все можливе для цього.
