Релокація бізнесу під час війни – це не лише про зміну адреси. Це про стратегію, ризики та здатність швидко перебудуватися. Артем Лобанов переїхав з Покровська, що на Донеччині, до Ужгорода з родиною, товаром і чітким розумінням: працювати треба одразу. Тепер він розвиває два магазини у місті й ділиться з журналістом «Баношу» тим, як виглядає реальний бізнес-перезапуск у воєнний час.
Як ви опинилися в Ужгороді?
Сам я з міста Покровськ, що на Донеччині. В Ужгород ми переїхали рік тому, бо від нашого міста до лінії фронту було 7 кілометрів. Знаходитися там було дуже небезпечно. Ужгород обрали, бо він безпечний, в тому числі для дітей, тут немає ворожих обстрілів, комендантської години, працюють навчальні заклади та гуртки, які діти можуть відвідувати. Ми одразу думали про те, куди їхати, щоб це було надовго.
Хоча, пам’ятаю, коли ми виїздили, в місті ще було багато людей, трималися, казали, що час ще є. Потім, коли росіяни ближче підійшли, масово почали залишати місто, а зараз там не більше 2000 мешканців залишається, хоч до повномасштабного вторгнення було близько 80 тисяч населення. На сьогодні торгові центри, де ми працювали, вже зруйновані ворогом, наш будинок теж, тому ми прийняли правильне рішення, що евакуювалися. Добре, що коли ми їхали, встигли товар зберегти та перевезти.
Ми коли в Ужгород приїхали, діти були здивовані, що в місті є вуличне освітлення, бо в Покровську на той момент його не вмикали, і на вулицю можна було виходити лише з 11:00 до 15:00, бо діяла постійно комендантська година.
Чому вирішили відкрити в Ужгороді магазини?
Ми розуміли, що життя на новому місці треба починати з нуля, а воно – недешеве, тому треба працювати. Повертатися в Покровськ нам вже нікуди.
Що можна купити у ваших магазинах?
В наших магазинах ви можете придбати музичні інструменти та комплектуючи до них, музичне обладнання, інструмент для ремонту та будівництва, побутову техніку, скляний та металевий посуд, фільтри для води та різноманітні елементи до них, товари для військових, запальнички, ножі, біноклі, монокуляри, сувеніри. Багато чого є в асортименті, але й можемо привезти товар під замовлення.
Таке різноманіття через те, що в Покровську в нас було чотири магазини й в кожному була певна група товарів, а в Ужгороді – два, тому довелося робити таку своєрідну “солянку”. Асортимент великий, на будь-який попит. Ми знайдемо для кожного подарунок, в тому числі для наших Захисників, які можуть просто зайти до нас, щось купити, і трохи відвернулися від реалій війни.
Тож запрошуємо всіх до нас! Ми знаходимося за адресою:
вул. Легоцького, 66а (район ТРЦ “Токіо”) в ТЦ “Арена” на цокольному поверсі
вул. Другетів, 91. Це на виїзді з Ужгорода біля супермаркету АТБ.
Мій номер телефону: 380509391586, я завжди на зв’язку, можу проконсультувати чи відповісти на питання.
Поділіться своїм враження від Ужгорода?
Тут спокійно, але поки не звикли до нього, відчувається, що це не рідне місто. Ще впадає в око, що місцеві мешканці звикли багато чого купляти за кордоном, а зарплати та пенсії в Ужгороді менші ніж в нашому регіоні. На Донеччині було багато підприємств, які до великої війни стабільно працювали. В Ужгороді з радянських часів підприємств майже не залишилося. Але знаю, що багато заводів з Донецької області релокувалися на Закарпатті. Може через це й зарплати й пенсії стануть більшими, бо за рік склалося враження, що ужгородцям важкувато. Війна теж дуже навантажує морально.
Зараз Ужгород дуже сильно розвивається, і це видно. Більше будівництва в місті з’явилося. Ми коли приїхали сюди, одразу помітили який Ужгород культурний, в тому числі розвинена культура водіїв на дорогах. Та й взагалі це візуально красиве місто схоже на маленький Львів.
Ужгородці дуже приємні люди. Переселенців зустрічають відкрито, допомагають, підказують, можуть дати пораду. І це дуже приємно.
Поділіться своїми планами на найближче майбутнє?
У нас є бажання відкрити в Ужгороду спеціалізований музичний магазин та й інші магазини за направленнями. Хочеться вкоренитися в місті, налагодити бізнес, аби він працював, а в майбутньому – придбати власне житло.
