Переїзд у нове місто – це завжди випробування. Особливо, коли за плечима роки кар’єри, власний бізнес і стабільність у столиці. Але для ужгородської майстрині Олени Кустовської переїзд став новим початком. Вона залишила Київ під звуки сирен та вибухів, щоб відкрити в Ужгороді свою студію краси «Метаморфоза» – місце, де перевтілення починається не лише з зачіски, а й з душевного спокою.
Журналісту «Баношу» Олена розповіла, як починався її шлях у перукарстві, чому обрала Ужгород і що для неї означає справжня метаморфоза.
Олено, як почалася ваша історія у перукарстві?
Я ще з дитинства мріяла бути перукарем. Коли переді мною у більш дорослому віці стояв вибір майбутньої професії, рідні були категорично проти, бо в той час бути перукаркою було дуже неприбутково. Я пішла вчитися в Хмельницьку музикальну академію, але спеціально завалила там екзамени, бо хотіла бути перукарем. Зі скандалом, але рідні все ж погодилися. Я поїхала вступати в Рівне.
Батьки мені не давали гроші на інструменти, тому я здала телефон в ломбард, і за ці гроші купила свою першу машинку та фен. Деякий час працювала в Рівному, потім в рідному місті Шепетівка Хмельницької області, а у 26 років переїхала в столицю. В Києві більше можливостей, тому почала розвиватися в професії: навчалася, підвищувала кваліфікацію, відкрила невеликий бізнес, взявши частину салону в оренду. Життя було стабільним, я мала дуже велику клієнтську базу, а потім почалося повномасштабне вторгнення.
В мене двоє дітей, тому, заради їхньої безпеки, буквально за одну ніч ми прийняли рішення, зібрали речі та поїхали до Ужгорода. Всі збереження, що в нас були, ми вклали в те, щоб відкрити невеликий салон. Чоловік вступив до лав ЗСУ і зараз захищає наші кордони, а я намагаюся потроху розкрутитися в Ужгороді, але поки, через те, що відносно небагато людей про мене знає, немає такої кількості клієнтів, як в Києві. Але я розумію, що на це потрібен час.
А чому вирішили переїхати саме до Ужгорода?
Торік ми приїздили в Ужгород на відпочинок. До цього ми тут ніколи не були, просто одного разу вирішили поїхати. Ми подобово орендували квартиру на тиждень, і коли на другий день з чоловіком вийшли прогулятися по центру міста, я йому сказала, що мені дуже подобається в Ужгороді. Він відповів: “Мені теж. Я б тут жив!”. Тоді ми вирішили: якщо будемо виїздити з Києва, то лише сюди. І ось за рік ми опинилися в Ужгороді. Тут мені спокійно, бо за кордон я не хочу їхати. Я хочу жити в Україні, але щоб мої діти були в безпеці.
Остаточне рішення було прийнято в ніч, коли Київ активно обстрілювали і недалеко від нас білістика знесла під’’їзд. Тоді мій молодший син, сидячи в коридорі спитав: “Мам, я сьогодні не загину?”. Я тоді подивилася на нього і спитала себе: “Чому мою дитину в шість років має це турбувати?”. Ми навіть коли вже переїхали, він перший час по сто разів питав: “А тут не буде ракет?”.
Чи відчуваєте різницю між життям в Ужгороді та Києві?
Так, в Ужгороді я вчуся спокою, вчуся нікуди не поспішати, бо тут інший темп життя. В Києві ти не встиг прокинутися, а вже вечір, ритм міста скажений і ти постійно в русі. Навіть коли вихідний, ти його не відчуваєш. Мені не дуже це подобалось, бо я люблю спокій і хочу душевної гармонії, хочу насолоджуватися життям, а не бачити, як воно просто пролітає.
Спочатку мене засмучувала відсутність клієнтів, але потім трохи розслабилася навіть. Подумала, що, мабуть, так й має бути, бо я ж хотіла спокою, і ось можливість трохи відпочити.
В Ужгороді взагалі дуже гарно. В місті неймовірно красиві краєвиди. Люблю зранку в неділю пройтися по набережній. Там так спокійно, так тихо, і церковний дзвін лунає. До речі, ніколи не думала, що мене він буде настільки заспокоювати. Це набагато краще, ніж чути зранку вибухи, звуки дронів чи ракет, що летять на місто.
Що найбільше подобається вам у місті?
Те, що тут немає російських ракет. Це основне. А ще краєвиди. У нас вікна на гори виходять, тому коли я зранку прокидаюся і дивлюся як сходить сонце, в мене аж мурашки по шкірі бігають, настільки це красиво. В Ужгороді я живу у гармонії з природою. Я тут неначе вдома. Не хочу виїжджати з міста навіть коли війна закінчиться, бо Ужгороді я знайшла себе. У мене тут немає друзів чи родичів, є лише моя родина, і все одно я хочу жити в цьому місті. Чоловіку теж комфортно тут. Можливо, це й тому, що в Ужгороді нам не потрібно кожного дня в укриття спускатися.
Крім того, мені подобається працювати з різними людьми, які розповідають свої історії. До мене багато переселенців приходять і діляться тим, як вони виїздили, скількох близьких втратили, що залишили вдома, як розпочинають все з початку.
Розкажіть про свій салон в Ужгороді
Він має назву “Метаморфоза”. Це досить спонтанна назва, але вона має великий сенс. Метаморфоза – процес перевтілення лялечки в метелика. Відкриття цього салону краси – для мене теж певний процес перевтілення та кардинальних змін. Ну і звичайно, це певне перевтілення для клієнтів, які до мене приходять. Тому у мене в студії багато намальованих метеликів.
Саме приміщення невелике, але дуже затишне. Тут є обладнане моє робоче місце та місце для роботи майстра з манікюру, педикюру та бровіста. Я хочу створити ще одне рабоче місце для перукаря, але вже після Нового року.
Ми взяли приміщення пустим, самі зробили ремонт, пофарбували стіни, купили меблі. Загалом всі збереження, які в нас були, ми вклали в “Метаморфозу”, бо я 19 років працюю в сфері перукарського мистецтва, і більшу частину – на себе. Звикла вже, що сама собі директорка. В Ужгороді я продовжую навчатися, підвищувати кваліфікацію, в тому числі й у тих майстрів, у яких я вчилася в Києві.
За 19 років вашого досвіду що змінилося у сфері зачісок?
Найголовніше – якість зачісок та можливість для професійного зростання майстрів. Самі зачіски – це не просто залаковане волосся чи хімія, яку жінки роблять лише на свята. Зараз відвідати салон для жінки – майже побутова справа. Тобто культ догляду за собою змінився.
Плюс змінюються форми стрижок. Через те що ми постійно навчаємося, можемо підібрати стрижку індивідуально для кожної людини, а не як було раніше – для всіх все однакове. Фарбники також стали якіснішими, вони не шкодять волоссю, а живлять його. Якість роботи перукарів стала кращою, але й ціна на стрижки змінилася. Пам’ятаю, коли я починала, чоловіча стрижка коштувала 8 гривень. Тоді я на відсотки працювала і мала з кожної 4 гривні. Зараз все, звичайно, набагато дорожче коштує. Я парикмахер-універсал, тобто можу робити чоловічі й жіночі зачіски.
Як би ви описали атмосферу своєї студії?
Мені спокійно, наче я додому приходжу та відпочиваю. У нас немає хаосу, я можу індивідуально приділити увагу кожній людині. Я приходжу, вмикаю, якесь кіно, каву собі роблю. Клієнти теж, коли приходить, одразу помічають як тут затишно та спокійно.
Як на неї реагують місцеві та чи відчуваєте ви підтримку від ужгородців?
Агресії в мій бік жодного разу не було, лише один раз таксист мені сказав, що Ужгород не гумовий, але я не сприйняла його слова навсправжки. Буває, до мене навіть місцеві приходять та кажуть, що бачили моє оголошення в фейсбуці, і прийшли саме тому, що я приїхала з іншого регіону. Але багато переселенців, які приходять, розповідають, що не з розпростертими обіймами їх зустрічають. Але я розумію, що приїхала в Ужгород з гарними намірами. Я не сиджу на пільгах, не оформлювала статус ВПО. Навпаки – я тут, аби розвивати місто. Я сплачую податки, маю бізнес. Навряд чи зроблю тут щось погане, але роблю людей красивими.
Бачив, ви писали в соцмережах, що працюєте на італійському бренді. Розкажіть про це.
Так, це бренд Vitality”s, він на українському ринку вже 20 років. У бренду дуже якісні барвники, які не шкодять волоссю. Також в мене на продаж є продукція для догляду за волоссям: шампуні, маски, кондиціонери, які я підбираю для кожного індивідуально, залежно від того, яке у людини волосся.
Vitality”s також надає нам можливість навчатися за кордоном та відвідувати форуми, де збираються тисячі людей. У нас також є можливість їздити на завод та бачити на власні очі як виготовляються засоби.
До речі, я помітила, спілкуючись з людьми, що багато хто одразу та швидко хоче отримати ефект від засобу. Але, коли продукція натурально, то вау-ефекту не може бути відразу. Це як пити вітаміни.
Ви пропонуєте індивідуальний розбір по догляду. Розкажіть, як це відбувається?
Коли до мене приходить людина, я дивлюся на структуру її волосся: чи фарбоване воно, густе або тонке, який результат людина хоче та які проблеми має. А далі вже підбираю засоби. На жаль, багато сучасних шампунів з мас-маркету викликають себорейний дерматит. Бо вони зроблені так, щоб добре пінитися, гарно відмивати волосся, але, на жаль, такі шампуні змивають й захисний бар’єр шкіри голови, який має там залишатися. Тоді починається свербіж, лупа, плями на голові.
Якщо, наприклад, у людини фарбоване волосся, то ми підбираємо їй засоби виключно для такого волосся. Після фарбування два-три тижні людина має користуватися спеціальною лінійкою засобів. Перед фарбуванням – може перейти на зволоження та живлення, щоб підготувати волосся. Так само я підбираю пілінги для шкіри голови, щоб пори були відкриті, волосся не випадало і туди добре поступав кисень. Якщо проблеми дуже серйозні, то я відправляю людину до трихолога. В Києві є дуже гарний професіонал – Оксана Самойлюк, яка надає онлайн-консультації та підбирає правильне лікування.
Який тип клієнтів вам найближчий?
Жінки, бо я дуже люблю колористику і з дівчатами мені в цьому плані комфортніше працювати. Я кожній клієнтці створюю індивідуальні формули, де можу змішати кілька барвників. Формулу я записую в окремий зошит, тому, коли жінка до мене приходить наступного разу, я вже розумію, що ми робили і як я можу все відкоригувати. Коли я їхала з Києва, подарувала формули своїм клієнткам і знайшла для них майстрів, які працюють саме з Vitality’s, щоб люди могли надалі робити таке фарбування, що створила їм я.
Був якийсь випадок, коли зміна кольору чи стрижка буквально змінила людину – не лише зовні, а й внутрішньо?
Так, нещодавно до мене прийшла клієнтка, яка працює в дитячому садочку. У неї було довге волосся і вона розповіла, що рідко ходить до перукаря, бо їй не подобається, що роблять з волоссям ці майстри. Я пообіцяла змінити її кардинально і зробила коротку сучасну зачіску піксі, пофарбувала її в холодний попелястий колір. Тепер жінка приходить до мене регулярно кожні три-чотири тижні, бо зачіска дуже подобається. Навіть колеги її, які до мене приходять, зауважують, що Марина дуже змінилася. Вона й сама каже, що з цією зачіскою хоче сукню одягти та пофарбуватися. Загалом зачіска – це про впевненість, про зовнішній вигляд. Це коли людина дивиться в дзеркало і гарно себе почуває, бо має те, що хоче.
До речі, для кожного клієнта в мене є безплатна гарантія на тиждень. Наприклад, якщо людина прийшла додому після стрижки, помила волосся і щось не так лягло, вона може прийти до мене, і я безплатно все підкорегую. Бо, знаєте, укладка перукаря – це одне, а як собі робить клієнт вдома – інша річ.
Мені вкрай важливо, щоб людина, яка прийшла до мене в салон, потім повернулася до мене. Я хочу гарантувати їй якість своєї роботи.
Звідки зараз ви черпаєте натхнення?
Я слідкую за багатьма відомими майстрами в соцмережах, дивлюся на їхні роботи, кар’єрний та професійний ріст. Ось ці люди мене надихають. Я насправді теж можу навчати, бо вже багато чого знаю. Але чомусь досі не можу розхитатися. І ось коли я дивлюся як мої колеги, з якими ми товаришуємо, вже навчають, мене це стимулює не стояти на місці. Також мене надихає родина. Це мій стимул. Я розумію, що не можу опускати руки, не можу здатися, бо в мене є діти, яких треба ставити на ноги, у них є потреби, які я не хочу зменшувати. А для цього треба збільшувати прибуток.
Менший син теж хоче бути перукарем. Він дуже творчий хлопчик і це теж для мене стимул. Він дивиться на мене, слідкує за тим, як я працюю, і кожен день, коли я повертаюся додому, питає скільки в мене клієнтів було.
Якою ви бачите свою студію за декілька років?
Я хочу мати гарну та сильну команду, з якою ми будемо наче пальці на руці. Я не хочу бути їм директоркою, я хочу бути наставницею. Я готова вчити або сплачувати навчання, якщо це не моя сфера роботи. Але це має бути дружній колектив. Також хочу мати хорошу клієнтську базу, людей, які будуть приходити в салон як гості до подружок. Я хочу, щоб в нас була тепла та дружня атмосфера, кипіло життя. Також мені важлива репутація “Метаморфози”.
