Понад 400 підприємств релокувалися на Закарпаття: як війна змінила економіку регіону

Через повномасштабне російське вторгнення на Закарпаття релокувалися понад 400 підприємств і сотні тисяч людей. Це дало поштовх економічному розвитку регіону, однак водночас загострило питання навантаження на інфраструктуру та збереження унікальної гірської екосистеми, зокрема через будівництво вітропарків на полонинах.

Про це повідомили на сайті NV.

Двадцять років тому Закарпаття вже пережило економічне піднесення. На початку 2000-х років область отримала статус спеціальної економічної зони, що сприяло приходу міжнародних компаній Jabil, Flex, Yazaki та «Єврокар». У 2001–2004 роках регіон залучив 130 мільйонів доларів іноземних інвестицій і створив понад 19 тисяч робочих місць. Однак у 2005 році пільговий режим скасували.

Нове економічне зростання розпочалося після повномасштабного вторгнення. Закарпаття стало одним із важливих економічних центрів країни: переїзд підприємств і людей сприяв розвитку громад, а бізнес нині формує майже 80% місцевих бюджетів.

Водночас регіон зіткнувся з новими викликами: нестачею працівників, потребою в житлі та питаннями збереження природного середовища. Як використати економічний потенціал і забезпечити сталий розвиток області, обговорювали представники влади, бізнесу, громад, науковці та екоактивісти під час форуму Re: Open Zakarpattia 2026.

Бізнес забезпечує майже 80% доходів місцевих бюджетів Закарпаття

Частка бізнесу в наповненні місцевих бюджетів Закарпаття зросла з 53% у 2023 році до 79,4% станом на 1 листопада 2026 року. Про це повідомив перший заступник голови Закарпатської ОВА Василь Іванчо.

За його словами, минулого року з області до державного бюджету надійшло 50 млрд грн — на 39% більше, ніж у 2024 році. За 10 місяців 2026 року зібрали вже понад 52 млрд грн, із яких майже 8 млрд грн сплатили підприємства, релоковані до регіону після початку повномасштабного вторгнення.

Закарпаття також увійшло до трійки лідерів за приростом доходів місцевих бюджетів торік, а станом на 1 листопада посіло друге місце. Частка дотацій в обласному бюджеті скоротилася з 9,7% у 2021 році до 6,9%.

Водночас понад 60% економіки області зосереджено в Ужгородському (38,6% доходів) та Мукачівському (22,6%) районах.

На релокованих підприємствах працюють близько 18 тисяч людей — 7,7% усіх зайнятих в області. Також на Закарпатті діють 12 індустріальних парків, де створено 2400 робочих місць. Загалом у них задекларовано близько 17,5 тисячі робочих місць.

«Усередненої людини не існує»

Населення Закарпаття продовжує скорочуватися. За розрахунками, нині в області проживає від 1,45 до 1,55 млн людей. Точних даних немає, адже останній перепис населення проводили у 2001 році. Навіть значний приплив переселенців не компенсує природного скорочення населення, хоча його темпи на Закарпатті — одні з найнижчих в Україні.

За словами керівниці Гендерного центру Ужгородського університету Маріанни Колодій, суттєво змінилася статева структура населення: нині чоловіки становлять 44–45%, а жінки — 56–57%. Саме жінки є основою робочої сили, однак їхнє працевлаштування ускладнюють сімейні обов’язки та догляд за дітьми, літніми родичами й людьми з інвалідністю.

Крім того, кожна п’ята дитина в області виховується у неповній родині, причому у 97% таких сімей вихованням займаються жінки.

Експертка наголошує, що владі та бізнесу потрібно враховувати реальні потреби людей, а не орієнтуватися на умовного «середнього працівника». Переселенці спочатку шукають комфортні умови для життя, житло та можливості для дітей, а вже потім — роботу. Тому розвиток соціальної інфраструктури має випереджати створення нових виробництв.

Це підтверджує і досвід бізнесу. Директорка мережі донорських центрів Biopharma Plasma Оксана Мулярчук зазначила, що компанія має труднощі з пошуком місцевих працівників на окремі вакансії. Водночас лише 30% резюме на загальновиробничі посади надходять від закарпатців. Кандидати з інших областей, які готові переїхати, насамперед цікавляться житлом та умовами для навчання дітей.

Генеральний директор Jabil Ігор Фоменко розповів, що компанія зосередилася на підготовці власних кадрів, інвестуючи в лабораторії Ужгородського університету та шкільну освіту.

Також на державному рівні обговорюють можливість запровадження грантів для підприємств, які будуватимуть житло для працівників. Держава може компенсувати 25–30% відповідних витрат.

Три громади — три шляхи розвитку

Полянська громада, де до війни проживало близько 13 тисяч людей, прийняла понад 20 тисяч офіційно зареєстрованих переселенців. Завдяки місцевому бізнесу та жителям усіх вдалося забезпечити житлом, не розміщуючи людей у спортзалах. Релокованих підприємств тут немає, натомість громада має найбільший в області туристичний збір. Серед головних проблем — екологія та відсутність коштів на будівництво сміттєпереробного заводу, який планують для 16 гірських громад.

Перечинська громада зробила ставку на промисловість. Завдяки заздалегідь підготовленим територіям для виробництва вона змогла залучити релокований бізнес. В індустріальному парку Friendly Wind Technology працює понад 3,5 тисячі людей, а доходи громади зросли втричі. Тут також будують житло для працівників, розвивають освітню інфраструктуру та планують збільшити населення до 28–30 тисяч до 2028 року. Водночас для подальшого розвитку необхідні значні інвестиції, зокрема 2 млрд грн на підведення електроенергії.

У Нижньому Селищі на Хустщині інтеграцією переселенців опікується громадська організація. Вона облаштувала прихисток, забезпечувала людей безкоштовним харчуванням і запустила проєкт із надання житла родинам переселенців. За умови працевлаштування в громаді та навчання дітей у місцевих закладах освіти сім’ї отримують будинки й квартири в безкоштовне користування. Завдяки грантам переселенці відкрили млин, пекарню, теплиці, молочну ферму та сільськогосподарський кооператив.

Серед тих, хто почав нове життя в Нижньому Селищі, — фермер Дмитро Проскура із Запоріжжя, який через війну двічі втратив господарство. Переїхавши на Закарпаття, він знову відновив фермерську справу: нині має худобу, коней і землю.

Ціна для гір

Економічне зростання Закарпаття супроводжується масштабними проєктами в горах — від курорту на Свидовці до вітропарків на полонинах. Їхній вплив на довкілля та відповідність європейським вимогам обговорили під час окремої дискусії на форумі.

Екоактивіст Орест дель Соль нагадав, що місцеві жителі двічі виграли суди проти забудови Свидовця, зокрема у Верховному Суді в жовтні 2024 року. Боротьбу планують продовжувати до створення на хребті природоохоронної території.

Еколог Єгор Гриник наголосив, що під час оцінки інвестиційних проєктів потрібно враховувати не лише економічні вигоди. За його словами, вітропарки можна розміщувати у передгір’ях і на рівнинах, не враховуючи високогір’я.

Народна депутатка Іванна Климпуш-Цинцадзе підтримує розвиток відновлюваної енергетики, але наголошує на необхідності дотримання законодавства та екологічних процедур. Зокрема, під час будівництва вітропарку на полонині Руна, за її словами, порушили процедуру оцінки впливу на довкілля, а винні досі не понесли відповідальності.

Проблеми із захистом довкілля впливають і на євроінтеграцію України. У звіті Єврокомісії погіршилися оцінки за напрямами довкілля, кліматичної та регіональної політики. Депутатка підкреслила, що для вступу до ЄС недостатньо мати правила — необхідно забезпечити їх виконання та контроль.

Водночас гірські громади погоджуються на масштабні проєкти через брак коштів. Серед альтернатив учасники дискусії назвали розвиток пішого туризму, тваринництва, сироваріння та ремесел. Важливим енергетичним напрямом для області також визначили створення систем накопичення електроенергії.

Гра в довгу

Попри виклики, Закарпаття має фундамент для подальшого економічного зростання. Щорічний приріст доходів місцевих бюджетів становить майже 27%, зазначив Василь Іванчо.

У 2026 році з обласного бюджету на підтримку бізнесу спрямували майже 70 млн грн. Діють гранти для фермерів, компенсація відсотків за кредитами та допомога до 300 тис. грн на енергостійкість підприємств. До кінця року очікують появу ще щонайменше двох індустріальних парків.

За словами Іванчо, близько 90% релокованих підприємств планують залишитися на Закарпатті й після завершення війни. Компанії вже інвестували значні кошти у виробництво та інтегруються в економіку регіону.

Зокрема, Jabil розвиває співпрацю з навчальними закладами для підготовки кадрів, а Biopharma налагоджує партнерство з Ужгородським університетом і готує до запуску виробництво в обласному центрі.

В області також з’являються механізми повернення трудових мігрантів: деякі українці ще до приїзду знаходять роботу дистанційно та домовляються з роботодавцями.

Соціологиня Маріанна Колодій наголошує, що для молоді важливо створити умови не лише для працевлаштування, а й для реалізації власних ідей. Одним із прикладів такого підходу вона назвала розвиток Ужгородського університету як осередку інновацій.

У громадах також інвестують у майбутнє. Зокрема, Полянська громада, де проживають понад 4 тисячі переселенців, створила молодіжний центр, де навчають розробляти проєкти та залучають молодь до ухвалення рішень. Мета — створити кращі умови для життя, зокрема для військових, які повернуться додому.

Підписуйтесь на нас у соцмережах: Фейсбук/Телеграм/Інстаграм/Тік-ток