До вторгнення Юрій Куцкір грав у футбол за свалявський «Авангард», а в лютому 2022 року долучився до ДПСУ, пройшов піхоту, дістав два поранення, опанував БПЛА.
Історію військовослужбовця оприлюднило Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України.
Футбол був важливою частиною життя Юрія ще з юності. Він виступав на обласному рівні за свалявський «Авангард».
У той період команда шість разів поспіль ставала чемпіоном Закарпатської області. Саме футбольне минуле подарувало прикордоннику позивний «Ромаріо» — на честь відомого бразильського футболіста.
Після початку повномасштабного вторгнення бойовий шлях Юрія проліг через Харківщину, Сумщину, Луганщину й околиці Бахмута.
Спочатку він служив у піхоті. Після двох поранень і лікування у шпиталі йому запропонували опанувати нову спеціальність — оператора безпілотних літальних апаратів.
«Я навіть не думав, що зможу так. Але все вийшло, тому що було бажання», — розповідає старший сержант.
На початку повномасштабної війни використання безпілотників лише набирало обертів. Техніка вже була, однак досвіду та розуміння її можливостей часто бракувало. Згодом оператори вдосконалювали навички, опановували нові підходи, а дрони ставали дедалі важливішою частиною бойової роботи.
Нову професію Юрій освоював на практиці, переймаючи досвід побратимів. Спостерігав за їхньою роботою, навчався під час чергувань і поступово почав виконувати нічні польоти.
Найважче було призвичаїтися саме до роботи вночі, особливо до посадки безпілотника.
У темряві складніше оцінювати відстань та орієнтуватися у просторі. Проте з досвідом прийшла й упевненість.
Тепер Юрій з усмішкою згадує свої перші польоти. А коли бачить новачків, яким уперше доручають нічне завдання, упізнає в них власне хвилювання.
На переконання прикордонника, оператору БПЛА зовсім не обов’язково з дитинства захоплюватися комп’ютерними іграми.
Набагато важливіші зацікавленість, бажання вчитися та готовність розбиратися в новому.
Робота настільки захопила Юрія, що іноді йому складно відірватися від неї навіть тоді, коли вже час відпочивати. А підтвердження результатів виконаних завдань додає мотивації.
Після служби в піхоті Юрій особливо цінує можливість частіше спілкуватися з родиною.
На передових позиціях іноді минали дні, а то й тижні, перш ніж вдавалося нормально поговорити з рідними.
Тепер він може написати чи зателефонувати додому, повідомити, що все гаразд, що поїв і збирається відпочивати.
Для близьких такі короткі звістки багато означають. Та й самому військовослужбовцю спокійніше, коли знає, що рідні не залишаються без жодної інформації про нього.
Футбол також залишається частиною його життя. Під час відпусток Юрій зустрічається з друзями та знову виходить на поле.
Це можливість ненадовго повернутися до звичних занять і провести час із близькими за духом людьми.
Планів на майбутнє у прикордонника небагато. Найбільше він хоче повернутися до родини в мирній Україні. А ще — продовжувати грати у футбол.
Підписуйтесь на нас у соцмережах: Фейсбук/Телеграм/Інстаграм/Тік-ток
