У Берегові працює сімейна виноробня «Старий підвал», облаштована у давньому льосі, висіченому у вулканічному туфі. Тут виготовляють сухі вина, використовують традиційні технології та працюють із приміщеннями, які зберегли своє первісне призначення. Про особливості виноробні Тетяна Гаврильченко розповіла під час екскурсії та попередньої розмови з журналістом медіа «Банош».
Чавильня, яка зберегла своє призначення
Під час екскурсії Тетяна Гаврильченко показує робоче приміщення – чавильню або давильню. За її словами, це автентична будівля, яку не перебудовували під сучасні потреби: її зберегли, привели до ладу та продовжують використовувати у роботі виноробні.
Виноробка розповідає, що остання реконструкція чавильні відбулася приблизно 150 років тому. Будівлю поступово добудовували в різні періоди – у міру того, як вона переходила від одного власника до іншого або змінювалися потреби господарів.
Поруч розташований давній винний підвал. За словами Тетяни Гаврильченко, йому близько 400 років. Підвали такого типу вона пов’язує з історією виноробства Берегівщини та особливостями місцевої породи.
Природний «термос» для вина
Одна з головних особливостей «Старого підвалу» – його мікроклімат. Підвал висічений у вулканічному туфі, який, за поясненням виноробки, діє як своєрідний «термос».
Упродовж року температура тут тримається приблизно на рівні 10-11 градусів, а вологість становить близько 88%. Саме стабільні температура та вологість, за словами Тетяни, створюють відповідні умови для витримки та зберігання вина.
Історію таких підвалів виноробка також пов’язує з егерсько-токайським типом винних льохів. Під час екскурсії вона розповідає легенду, за якою частину подібних підвалів на Закарпатті могли створювати турецькі військовополонені.
Сухі марочні вина та «перлина» колекції
Виноробня спеціалізується на сухих марочних винах. Тут зазначають, що смак однойменних вин може відрізнятися залежно від року врожаю та погодних умов. Вина виготовляють за традиційними технологіями, а для витримки використовують дубові бочки.
Серед вин, представлених у «Старому підвалі», – Біанка, Трамінер, Рислінг, Мерло та Цвейлгейт. На виноробні зазначають, що найскладнішими у виробництві є Біанка та Трамінер. Водночас Рислінг, Мерло та Цвейлгейт вирізняються своїми смаковими характеристиками.
Окреме місце в колекції займає Мюллер-Тургау – на виноробні його називають «перлиною». За словами Тетяни Гаврильченко, цей сорт свого часу був поширений на Закарпатті, однак після скорочення площ виноградників значною мірою залишився у приватних господарствах. У радянський період це вино, за її словами, називали «Квітами полонини».
Виробництво не завершується після того, як вино потрапляє до бочки. За ним постійно стежать: регулярно переливають, провітрюють і контролюють його стан під час витримки.
Під час екскурсії Тетяна Гаврильченко також розповідає про особливості виноробства та використання діоксиду сірки, або сірчистого ангідриду (SO₂). У виноробстві його застосовують, зокрема, для захисту вина від окислення та небажаних мікроорганізмів.
Сьогодні підтримувати роботу виноробні доводиться в умовах, коли знайти працівників для виноградників та виробництва стало складніше. Водночас сама виноробня продовжує працювати. У 2022 році «Старий підвал» отримав ліцензію на виробництво виноробної продукції. Тут також проводять екскурсії та дегустації за попереднім записом.
