Віктор Янцо та гурт «Рокаш» стали одними з тих, хто сформував особливе й впізнаване звучання сучасної закарпатської музики. Поєднавши академічну освіту, рок, народну мелодику та місцевий фольклор, музикант створив стиль, у якому традиції краю отримали нове сучасне звучання.
Про це розповів на Facebook-сторінці Максим Адаменко
Віктор Янцо — закарпатський композитор, музикант і вокаліст, засновник та багаторічний лідер гурту Rock-H, більш відомого як «Рокаш». Він також є автором музики офіційного гімну Мукачева.
Мала батьківщина музиканта — село Кузьмино на Мукачівщині. Через багато років Янцо повертався сюди вже разом із «Рокашем», а саме село та його жителі неодноразово ставали героями відеоробіт гурту.
Шлях Віктора Янцо до рок-музики був досить незвичним. На відміну від багатьох музикантів цього жанру, свою творчу кар’єру він розпочинав в академічній музиці.
Майбутній композитор навчався у Львівській консерваторії, де опановував композицію у класі відомого українського композитора Мирослава Скорика. Згодом він продовжив навчання у Києві — у класі видатного композитора Євгена Станковича.
Ще в студентські роки Янцо активно працював над великими академічними творами. За власними спогадами музиканта, вже на четвертому курсі він написав дві симфонії та став наймолодшим на той час членом Спілки композиторів України. Надалі його творчий доробок поповнився ще кількома симфоніями, камерними та хоровими композиціями.
Після завершення навчання Віктор продовжив роботу в аспірантурі. Його наукове дослідження було присвячене використанню фольклору сучасними академічними композиторами.
Хоча дисертацію музикант зрештою не завершив, отримані знання про народну музику знайшли інше, не менш важливе продовження — у творчості гурту «Рокаш».
Згодом сам Віктор Янцо зазначав, що багато з того, що він планував реалізувати у науковій роботі, фактично вдалося втілити у музиці колективу.
Важливе місце у творчості композитора посідає й Мукачево. Саме Янцо написав музику до офіційного гімну міста, слова до якого створила поетеса Лариса Бегун. Після тривалого конкурсу 25 червня 2009 року Мукачівська міська рада офіційно затвердила цей твір.
Найбільшу популярність Віктору Янцо, однак, принесла музика іншого формату.
Восени 2008 року в Мукачеві був створений гурт Rock-H, або «Рокаш». Серед його засновників були Віктор Янцо, який відповідав за клавішні та композицію, Ігор Рибар — гітарист, композитор, аранжувальник і звукорежисер, а також бас-гітарист Владислав Воробець.
Першим вокалістом гурту був Ондраш Тазінгер, а згодом його змінив Іштван Халус.
Свій перший концерт «Рокаш» дав 25 травня 2009 року на центральній площі Мукачева.
Особливим виявилася навіть назва колективу. У закарпатській говірці слово «рокаш» означає гурт, спільноту або компанію. Водночас латинське написання Rock-H одразу асоціюється зі словом rock.
Таким чином уже в самій назві поєдналися дві головні складові творчості гурту — рок-музика та Закарпаття.
Одним із перших великих успіхів колективу стала композиція «Вінко червеноє», яку презентували під час Мукачівського фестивалю вина у 2010 році. Пісня швидко здобула популярність серед слухачів і фактично стала одним із неофіційних музичних символів фестивалю.
Саме тоді поступово почав формуватися унікальний стиль «Рокаша».
У його музиці поєдналися рок, академічні традиції, джазові інтонації, народна мелодика та закарпатський фольклор. Значна частина композицій виконується місцевою говіркою — мовою, якою спілкуються мешканці закарпатських сіл і містечок.
Для Віктора Янцо фольклор ніколи не був лише набором старовинних мелодій, які можна доповнити сучасними інструментами. Завдяки професійній композиторській освіті він працював із народною музикою значно глибше — досліджував її мелодику, ритм, форму та характерні інтонації.
Саме так з’явилися добре відомі композиції «Вінко червеноє», «Білий динь», «Мой мой», «Качечка», «Пийме, хлопці!», «Яворе», «Катерино», «Оксано», «Колискова», «Закарпаття моє», «До Сонця близько» та багато інших.
Згодом Віктор Янцо став не лише композитором і клавішником, а й вокалістом гурту. Як зазначається в Енциклопедії сучасної України, у ролі вокаліста «Рокаша» він виступає з 2014 року.
З часом популярність гурту вийшла далеко за межі Закарпаття. «Рокаш» активно концертував різними містами України, виступав у Польщі та Чехії.
У 2014 та 2018 роках колектив здійснив концертні тури Канадою, виступивши у Монреалі, Оттаві та Торонто. Під час одного з концертів у Торонто в 2014 році музиканти виступили разом із відомим українським скрипалем Василем Попадюком.
У різні роки «Рокаш» також створював спільні музичні роботи з Іваном Поповичем, Віктором Павліком, Олесею Киричук, Василем Попадюком та іншими виконавцями.
Ще однією важливою подією став 2018 рік, коли гурт встановив Національний рекорд України. Під час концерту у Львові прозвучали 13 пісень авторства Віктора Янцо, кожна з яких була присвячена окремому людському імені.
Водночас Закарпаття для «Рокаша» — це не лише музика.
У відеокліпах гурту регулярно з’являються замок Паланок, дерев’яні церкви, карпатські села, гірські краєвиди, традиційний одяг і звичайні мешканці краю.
Особливе місце у творчості колективу посідає рідне село Віктора Янцо — Кузьмино. Під час зйомок одного з кліпів до масових сцен залучили місцевих жителів. За повідомленнями того часу, участь у зйомках взяла майже половина мешканців невеликого села.
Багато років поруч із Віктором працює його дружина Ірина Янцо. Вона є менеджеркою гурту, а також авторкою і співавторкою текстів, сценаріїв та відеоробіт.
У 2016 році творча команда започаткувала ще один музичний проєкт — жіночий гурт «Анця». Його художнім керівником і автором музики став Віктор Янцо.
Якщо «Рокаш» поєднує рок, академічну музику та фольклорні мотиви, то «Анця» представила інший формат сучасної закарпатської музики — легкий поп-фольк із місцевою говіркою, народними мотивами та характерним жіночим гумором.
Таким чином навколо Віктора та Ірини Янцо сформувався цілий творчий простір, який по-своєму переосмислює та популяризує сучасну культуру Закарпаття.
Сам Віктор Янцо неодноразово наголошував, що однією з головних місій «Рокаша» є збереження культури мови та традицій народної творчості.
Можливо, саме в цьому й полягає головна особливість гурту.
«Рокаш» не намагається буквально відтворити Закарпаття минулих століть. Музиканти беруть народну мелодику, місцеву мову, фольклор, гумор і характер краю та перетворюють усе це на сучасну музику.
Музику, в якій Закарпаття — не музейний експонат, а жива культура, що продовжує звучати по-новому.
Підписуйтесь на нас у соцмережах: Фейсбук/Телеграм/Інстаграм/Тік-ток
