Історики відновили частину давнього біблійного рукопису, відомого як Кодекс H, застосувавши сучасні технології аналізу зображень. Йдеться про текст VI століття, який тривалий час залишався прихованим під пізнішими написами та вважався втраченим.
Про це повідомило видання Popular Mechanics.
Йдеться про пергамент, який у Середньовіччі повторно використали ченці на горі Афон. Зокрема, у 1218 році чернець Маркарій під час реставрації біблійного коментаря використав залишки старого рукопису для зміцнення обкладинки. До цього книгу з Посланнями апостола Павла розібрали інші ченці — ймовірно, через її пошкодження або втрату актуальності. Частини рукопису згодом розійшлися по різних виданнях і опинилися в кількох країнах.
Перші сліди Кодексу H виявили під час каталогізації книг у паризькому абатстві Сен-Жермен-де-Пре. Тоді знайшли кілька аркушів пергаменту з Послань апостола Павла, вшитих у палітурки інших томів. У наступні століття окремі фрагменти рукопису знаходили і в інших зібраннях.
На сучасному етапі дослідження вдалося суттєво розширити обсяг відомого матеріалу. Команда теолога Гарріка Аллена з Університету Глазго у співпраці з Електронною бібліотекою ранніх рукописів проаналізувала повторно використані сторінки. У підсумку вдалося відновити, перекласти та транскрибувати 42 сторінки тексту.
Ключову роль у цьому відіграла мультиспектральна візуалізація. Вона дала змогу виявити сліди первинного тексту, попри те, що його перекрили новим чорнилом. Через хімічні властивості цього чорнила виник ефект переносу: текст частково відбився на сусідніх аркушах, утворивши «дзеркальні» відбитки, майже непомітні без спеціального обладнання.
Саме аналіз цих відбитків дозволив відтворити зміст, зокрема ранні списки розділів Послань, а також виправлення й нотатки переписувачів VI століття. Частину текстів вдалося прочитати навіть за цифровими зображеннями сторінок, які фізично недоступні для дослідження.
Науковці встановили не лише факт повторного використання рукопису, а й змогли пояснити, як і чому це сталося. Походження тексту підтвердили за допомогою радіовуглецевого аналізу — він датується VI століттям.
Водночас дослідники звертають увагу, що вивчення біблійних текстів зазвичай зосереджується на їхньому змісті як сформованого канону, а не на історії створення й збереження самих рукописів. За словами Аллена, це залишає поза увагою важливі аспекти розвитку тексту.
Зокрема, Новий Завіт формувався протягом тривалого часу і зазнавав численних змін, перекладів і культурних впливів.
«Рукописи, які подорожували різними регіонами, також несуть культурні записи, які можуть містити приховані течії політичних та колоніальних поглядів, а також питання щодо того, як вони були отримані, та потенційно корупційні дії, які можуть приховуватися під ними», — йдеться в статті.
Аллен наголосив, що Кодекс H є важливим джерелом для розуміння християнських писань. Виявлення нових свідчень про його первісний вигляд, особливо в такому обсязі, він назвав «монументальним».
