жінка, кімната, стіл, писанки

Традиція, що живе: фіолетовий код пам’яті на Тячівщині

Для родини Маркушів писанкарство — більше, ніж ремесло: це частина життя і духовна практика. Пані Наталія Маркуш згадує, як у Великодню п’ятницю дім наповнювався тишею, а створення писанок ставало особливим обрядом. В її роботах особливе місце займає фіолетовий колір — символ посту і роздумів, який для майстрині має особисте значення як «бабусин колір».

Про це повідомила на Facebook-сторінці Тячівська районна державна адміністрація. 

Сьогодні писанки родини прикрашають храми та оселі, продовжуючи традицію і зберігаючи пам’ять поколінь.

Поруч із родинною традицією розвивається і сучасне мистецтво. Художниця Маріанна Решетар, випускниця Закарпатської академії мистецтв, працює в автентичній восковій техніці, поєднуючи народні орнаменти з графічним живописом. Вона створює роботи на натуральній основі та активно популяризує українську писанку в Україні та за кордоном. Її твори публікували у міжнародних виданнях, а частина робіт зберігається в музейних фондах.

У Бедевлянській громаді писанкарство залишається важливою частиною культурної ідентичності. Тут писанка — не лише декоративний елемент, а символ пам’яті, віри та спадкоємності.

У часи викликів ця традиція набуває особливого значення, нагадуючи про силу коріння і важливість збереження культурної спадщини.