Архівні світлини 1930-х років дають змогу сучасникам зазирнути в атмосферу святкування Великодня на Закарпатті та побачити, як формувалися традиції, що збереглися донині. Унікальні кадри з Тячівщини відтворюють один із ключових моментів свята — освячення великоднього кошика, яке мало глибоке духовне значення для мешканців гірських сіл.
Про це повідомили на сайті ГОЛОС КАРПАТ
Сьогодні ці фотографії, що належать досліднику Михайлу Марковичу, становлять не лише родинну цінність, а й важливе джерело для етнографів. Вони демонструють сталість звичаїв та їхню передачу з покоління в покоління.
Підготовка до Великодня в регіоні розпочиналася задовго до святкової неділі. Центральним елементом був великодній кошик, або, як його називали в окремих селах, торбина. Його виготовляли з білої лози та використовували виключно раз на рік, зберігаючи як особливу реліквію.
Перед святом кошик ретельно очищали: мили у проточній воді та висушували на сонці. Усередину клали вишитий рушник, який часто мав символічне значення і передавався у спадок. Лише після цього починали наповнювати його святковими продуктами.
Склад великоднього кошика на Закарпатті мав свої регіональні особливості. Обов’язковими були паска, копчений свинячий окіст (шовдар), домашня ковбаса — пікниця, сир, масло, яйця та хрін. Кожен із цих продуктів мав символічне значення та відображав достаток родини.
Важливу роль відігравав і зовнішній вигляд кошика. Продукти викладали охайно та з дотриманням традицій: ковбасу формували кільцями, масло прикрашали, а писанки добирали з автентичними орнаментами. Великодню свічку або встановлювали в окрему посудину, або закріплювали у пасці.
Фахівці наголошують, що традиція наповнення великоднього кошика є частиною нематеріальної культурної спадщини Закарпаття. Вона відображає тісний зв’язок місцевих громад із релігійними звичаями та природними циклами.
