Чоловік, який народився та все життя прожив у Чехії, ніколи раніше не служив в армії. Він працював проєкт-менеджером в американській IT-компанії, де організовував роботу програмістів і керував проєктами. Після початку повномасштабної війни в Україні він відчув потребу допомогти країні. “Було важко просто дивитися новини і нічого не робити. Я дуже переживав за Україну”, — пригадує чоловік.
Про це повідомляє 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада.
На початку 2023 року він почув на місцевій радіостанції про окопні свічки і вирішив виготовити їх самостійно. “Я подумав: це те, що я реально можу зробити. Почав виготовляти свічки у Чехії. Зробив приблизно дві тисячі і почав шукати спосіб передати їх військовим”, — згадує боєць.
Через знайомих він зв’язався з українським військовослужбовцем, який воював на Харківському напрямку, і вирішив доставити допомогу особисто. “Я взяв мікроавтобус, ми завантажили свічки і поїхали в Україну. Я тоді вперше побачив фронт. Побачив, як живуть солдати — у бліндажах під землею. І побачив багато зброї. Для мене це був шок”, — розповідає чоловік. Військові були дуже раді отриманій допомозі.
Після цієї поїздки він створив невелику волонтерську ініціативу та почав збирати кошти через інтернет. “Люди почали донатити. За ці гроші ми купили автомобіль і антидронову рушницю”, — каже він. З часом до допомоги долучилося більше людей. Один завод навіть подарував п’ять тисяч металевих чашок для свічок. У підсумку було виготовлено понад 15 тисяч окопних свічок.
Завдяки цій ініціативі українським військовим було надано допомогу на суму понад 1,2 мільйона гривень, половину якої фахівець витратив з власних коштів. Проте після кожної поїздки на фронт йому ставало дедалі складніше повертатися до мирного життя. “Кожного вечора я лягав спати у теплому ліжку і думав: зараз тисячі солдатів сплять у холодних бліндажах. І я питав себе — чому я тут, а вони там?” — каже він.
Зрештою чоловік вирішив приєднатися до української армії та почав готуватися до служби. Він придбав цивільний дрон та окуляри, тренувався спершу на симуляторах, а потім на справжньому дроні. Узимку 2025 року він підписав контракт із Збройними силами України і обрав мотопіхотний батальйон 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, де служить його товариш із позивним “Карабін”, який володіє чеською мовою.
Свій позивний “Імпорт” він отримав випадково. Довгий час у нього не було позивного, і під час роботи на рації командири жартували: “Це Карабін чи той, що імпортований із Чехії?” — так і з’явився позивний “Імпорт”.
Навесні 2025 року він прибув на позиції операторів дронів. Чоловік пояснює, що ворога важче відстежити, ніж техніку, адже один солдат може ховатися, маневрувати, залізти в кущі або в яму. Основна задача оператора дронів — не втратити ворога з поля зору і зупинити його появу біля позицій української піхоти.
Про службу на фронті чоловік не повідомляє родині та друзям, щоб ті не хвилювалися. Вони вважають, що він лише волонтер і допомагає Україні, тоді як насправді він активно бере участь у бойових діях і виконує критично важливі завдання для оборони країни.
