Андріївські вечорниці здавна вважалися одним із найвеселіших молодіжних свят. Це був вечір співів, танців, жартів і передусім – ворожінь, через які дівчата й хлопці намагалися зазирнути у майбутнє. Хоча традиція має глибоке коріння, вона досі живе у багатьох громадах, а в окремих місцях набуває особливо теплого й автентичного звучання. Саме так сталося 30 листопада у Перечині, де відбулися вечорниці, що зібрали містян та гостей у дружньому й душевному колі.
Зала наповнилася людьми різного віку: прийшли і дорослі, і молодь, і зовсім маленькі діти, які вже роблять свої перші сценно-фольклорні кроки. Цього вечора на сцені виступали найкращі творчі колективи Перечинщини:
– фольклорний колектив «Карічка» (кер. Леся Магада),
– «Турицьке зернятко» (кер. Любов Скубенич),
– ансамбль танцю «Тур’янська долина» (кер. Едуард Воронич),
– фольк-бенд «Родина» (кер. Ольга Мицька),
– фольклорний колектив «Туричаночка» (кер. Марія Микита).
Своєю щирістю та безпосередністю зачаровували і наймолодші учасники свята – юні солісти Катерина Наненець та Євген Бойко. Їхні виступи додали вечорницям особливої теплоти та родинності.
Свято відбулося за підтримки БО БФ «Фонд Фреда в Україні» у комплексі відпочинку дітей та дорослих «Сакура», а його організаторкою стала Леся Магада.
На сцені чергувалися співи й танці, закарпатські мелодії та веселі викрики – усе це одразу занурювало в дух Закарпатського краю. Водночас Андріївські вечорниці – не тільки концертна програма. Їхня справжня суть оживає в обрядах та ворожіннях, де глядачі не просто спостерігають, а самі долучаються до дійства.
Одним із найочікуваніших моментів вечора стали традиційні гадання. Вони проводились у веселій, дружній атмосфері, з гумором та щирими емоціями.
Гадання для дівчат: ім’я судженого
На сцену запрошували молодиць і дівчат, які по черзі витягували з мішечка листочки з іменами. Цей давній обряд завжди був одним із найпопулярніших, адже вважалося, що ім’я на записці підкаже майбутнього обранця. Вечір у Перечині показав: традиція й досі викликає не менше емоцій – у залі лунали сміх і радісні вигуки, а кожен «результат» сприймався з добрим настроєм.
Гадання для чоловіків: дровина як символ майбутньої дружини
Для молодиків приготували інший, не менш старовинний ритуал – витягування дерев’яних дровин із міху.
Кажуть: яка дровина – така й дружина.
Рівна чи гілляста, гладенька чи химерна – кожна мала своє жартівливе значення.
Цей обряд, як завжди, перетворився на комедійний номер: хлопці сміялися між собою, а ведучі підхоплювали жарти, створюючи справжній вечорницький настрій.
Обряд з яблуком: доля у насінині
Дівочий ритуал із яблуком став ще однією окрасою вечора. Дівчата розрізали яблуко, а кількість насінин мала підказати, наскільки швидко доля приведе їх до заміжжя. Атмосфера під час цього обряду була особливо ніжною й теплою – глядачі уважно стежили за кожним рухом, немов повертаючись до традицій своїх бабусь.
Гадання на наступний рік: символи з мішечка
У цьому гаданні могли брати участь усі охочі. Люди витягували предмети, кожен із яких символізував щось своє: достаток, зміни, нові знайомства, подорожі чи навіть несподівані повороти долі.
Важливо те, що участь у цьому ритуалі взяли люди різного віку. Саме в такі моменти відчувалося, як традиція стає спільною для всіх.
Перечинський колорит і тепла атмосфера
Особливість перечинських вечорниць – у щирості. Свято виглядало як дружня зустріч громади. Учасники заходу не лише дивилися на сцену, а й активно долучалися до дійства, жартували, підспівували, обмінювалися емоціями.
На все це накладалася й символічність вишиваного дрес-коду. Українські орнаменти створили єдину барвисту картину, підкресливши, що вечорниці – це не просто розвага, а частина культурної ідентичності.
Після офіційної частини вечора гості перейшли до неформальної гостини. На столах з’явилися закарпатські закуски, а добрі господарі пригощали домашніми настоянками. Люди сміялися, ділилися враженнями, обговорювали гадання й згадували власні дитячі спогади.
Андріївські вечорниці в Перечині стали не просто розважальним заходом, а й прикладом того, як громада може зберігати та передавати свої традиції. Такі події створюють відчуття єдності та продовжують культурний ланцюжок, який не перервався навіть через століття.
