Вже цілий місяць закарпатські ринки та кіоски рясніють різнобарвними вінками, квітами для могил, лампадками та свічками. Це свідчить про те, що мешканці готуються до Дня пам’яті та вшанування предків та Дня усіх святих, які відбудуться 1 листопада. Це свято має найвищий статус – статус урочистості. Воно також належить до так званих “обов’язкових днів”, коли всі віряни зобов’язані відвідати богослужіння. На усіх кладовищах області запалюють поминальні свічки, а в родинах на стіл обов’язково ставлять тарілку та столове наряддя для померлих родичів.
У цей день родини вирушають на цвинтарі, прикрашають могили живими та штучними вінками, квітами, запалюють свічки. Вони моляться за упокій покійних, просячи у Господа прощення їхніх гріхів. Священник проводить заупокійні служби Божі та панахиди. Якщо погода сприятлива, молебні відбуваються просто на цвинтарях, а в дощову погоду – у церквах. Про історію та традиції свята, а також як найкраще ужгородцям та гостям міста дістатися до цвинтарів розповідають журналісти “Баношу”.
Історичне коріння та сучасне значення свята
Ця традиція походить від західної церкви, зокрема римо-католицької. Однак, на багатоконфесійному Закарпатті її перейняли люди різних віросповідань. Свято має давнє коріння, започатковане ще в Римській імперії. Спочатку це був День мучеників, потім – День усіх святих, коли вшановували лише святих. Згодом значення свята розширилося, і люди почали вшановувати пам’ять своїх предків.
Джерела християнського культу пам’яті
Історія вшанування святих у Церкві сягає часів перших християнських мучеників. Спочатку християни відзначали “день народження до неба” (dies natalis) – день мученицької смерті окремих вірян. Ці дні часто збігалися з похоронами, і за давнім звичаєм, біля могил проводилися трапези, які для християн полягали у звершенні Євхаристії. Спочатку пам’ять святих мучеників була тісно пов’язана з місцем їхнього поховання. Згодом, завдяки обміну літургійними календарями між різними церковними громадами, спогади про мучеників поширювалися на інші регіони.
Від індивідуальних споминів до свята Всіх Святих
Збагачення літургійних календарів споминами про dies natalis мучеників призвело до виникнення окремого свята Всіх Мучеників у III-IV століттях. Це було зумовлено тим, що протягом літургійного року стало неможливо згадати всіх відомих і безіменних християн, які загинули за віру.
Формування свята Всіх Святих у Західній Церкві
Початок святкування урочистості Всіх Святих у Західній Церкві пов’язують з посвяченням Папою Боніфатієм IV у 609 (або 610) році колишнього Пантеону в Римі, який був перетворений на церкву на честь Діви Марії та всіх Мучеників. Річниця цієї події стала щорічно відзначатися.
У наступному столітті Папа Григорій III (731-741) освятив у базиліці Святого Петра каплицю на честь Спасителя, Його Пресвятої Матері, всіх Апостолів, Мучеників, сповідників Христа та всіх праведників. Хоча точна дата освячення невідома, з того часу в деяких країнах, зокрема в Англії та Ірландії, почали вшановувати Всіх Святих 1 листопада. У IX-X століттях цей день став відомий на Заході як урочистість Всіх Святих. Папа Григорій VII (1073-1085) остаточно скасував відзначення свята 13 травня, пов’язане з освяченням Пантеону, і переніс його на 1 листопада.
Східна Церква та поминання померлих
Східна Церква також відзначає свято Всіх Святих. За давньою традицією, що сягає IV-V століть, Всіх Святих східні християни згадують у Літургії в першу неділю після П’ятдесятниці, підкреслюючи зв’язок святості з дією Святого Духа. На наступний день після свята Всіх Святих Західна Церква вшановує пам’ять померлих.
Походження дня пам’яті всіх померлих
У перші віки християнства поминання померлих обмежувалося родинним колом, а особливими днями молитви були дні, близькі до похорону, та річниці смерті.
Досі закарпатці по-особливому ставляться до пам’яті про своїх предків. Вони часто відвідують могили рідних, доглядають їх, садять квіти, запалюють свічки, замовляють заупокійні служби, парастаси, панахиди та псалтирі.
Після поховання родини влаштовують щедрі поминальні обіди, які можуть збирати сотні людей. Не шкодують витрат на “дев’ятину”, “сороковину” та “роковину”. Це свідчить про глибоку пам’ять, яка живе в серцях закарпатців.
Вшанування блаженного Теодора Ромжі
1 листопада римо- та греко-католики Закарпаття також вшановують пам’ять блаженного Теодора Ромжі. У 2001 році Папа Римський Іван Павло II під час свого візиту до України беатифікував єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Теодора Ромжу, проголосивши його блаженним священномучеником. В останню неділю жовтня багато християн вирушають до Іванівців на Мукачівщині, щоб разом зі священниками віддати шану Теодорові Ромжі. На місці його трагічної загибелі зведено каплицю його імені.
Крім того, 1 листопада є знаковою датою для вірних та духовенства Української Греко-Католицької Церкви. Саме цього дня у 1944 році відійшов у вічність Митрополит Андрей Шептицький, який протягом 44 років стояв на чолі Церкви.
Традиції 1 листопада: День пам’яті та вшанування предків
Перш ніж настане День пам’яті, багато хто поспішає навести лад на могилах своїх рідних. Це час, коли прибирають, висаджують квіти, створюючи атмосферу спокою та поваги.
Сам день 1 листопада – це нагода відвідати місця спочинку померлих родичів. Тут, біля могил, читають молитви, запалюють свічки, а найголовніше – згадують світлі моменти життя тих, кого вже немає поруч. Часто приносять живі квіти, як символ вічної пам’яті. Варто зазначити, що екоактивісти закликають відмовитися від пластикових штучних вінків, віддаючи перевагу природним матеріалам.
Цікавою традицією є принесення на кладовища їжі та напоїв для померлих – цукерок, фруктів. Вважається, що ці смаколики можуть стати в пригоді тим, хто потребує підтримки, тим, хто не завжди має змогу придбати подібні продукти для себе. Це своєрідний жест милосердя та турботи, що переходить до тих, хто потребує.
Як ужгородцям дістатися до цвинтарів
Напередодні та у День вшанування пам’яті померлих, з 25 по 31 жовтня та 1 листопада в Ужгороді курсують додаткові автобуси, якими можна доїхати до кладовища «Барвінок».
“У зв’язку зі збільшенням пасажиропотоку у ці дні та з метою задоволення підвищеного попиту на перевезення виконком міської ради вирішив, що комунальне підприємство «Ужгородський муніципальний транспорт»: збільшить із 25 жовтня до 1 листопада 2025 року включно кількість автобусів на міському автобусному маршруті загального користування № 156 «вул.В’ячеслава Чорновола – міський цвинтар «Барвінок»;
продовжить у цей період міські автобусні маршрути загального користування №20 «мкрн. «Доманинці» – Речовий ринок через пл. Корятовича» та № 24 «мкрн. «Дравці» – УжНУ» (через вокзали, «Новий район») до міського цвинтаря «Барвінок», – зауважили в міській раді.
Таке рішення має на меті забезпечити зручне сполучення для ужгородців і гостей міста, які в ці дні традиційно відвідують місця поховань своїх рідних.
