Давній Ужгород має чимало архітектурних родзинок, але мало хто знає, що першу “висотку” міста звели ще понад сто років тому. Йдеться про п’ятиповерхову споруду Василіанського греко-католицького чоловічого монастиря на вулиці Августина Волошина.
П’ятиповерхова будівля різко контрастувала із забудовою тодішнього Ужгорода, що складалася переважно з одно- і двоповерхових домівок. У мережі оприлюднили унікальні архівні фото.
Про це повідомляє Оbozrevatel.
Ідея заснування й будівництва монастиря в Ужгороді з’явилася під час проведення реформи василіянських обителей на Закарпатті. На Другому єпархіальному соборі 1903 року було ухвалено відновити діяльність Чину святого Василія Великого. Саме новий монастир у серці Ужгорода мав стати його головним осередком, де планували відкрити новіціят, схолястикат і богословські студії.
Будівництво розпочалося у жовтні 1911 року за проєктом архітектора Ерне Ковоша. Кошти на зведення були чималими: 5 тисяч крон надав єпископ, понад 23 тисячі зібрали доброчинці, а ще 300 тисяч виділила держава. Вже у 1912 році споруду завершили.
Для мешканців тогочасного міста п’ятиповерхова будівля видавалася справжнім велетнем. Усередині розташували 56 просторих кімнат, де мешкали й навчалися василіани.
У вересні 1912 року при монастирі відкрили інтернат для дітей із незаможних родин. Тут щороку навчалося та виховувалося 70–90 дітей. Для багатьох із них це була єдина можливість здобути освіту.
При монастирі діяла гімназія, гуртожиток, церква, а згодом і власна друкарня, відкрита у 1925 році. У 1937 році при монастирі заснували класичну гімназію. Василіанський комплекс став не лише духовним, а й освітнім та культурним центром краю.
Подальша доля монастиря була непростою. Після Першої світової війни та зміни кордонів він опинився на території Чехословаччини. З початком угорської окупації 1939 року василіани зазнавали переслідувань. Деяких монахів арештовували лише за проукраїнську позицію.
Після Другої світової війни й приходу радянської влади становище ордену різко змінилося. У 1949 році монастир офіційно передали Ужгородському університету з правом переобладнання. І хоча приміщення вважалося пам’яткою культури, його перетворили на навчальні аудиторії фізичного факультету.
