Хуст – перлина Закарпаття, місто з багатовіковою історією, яке оточене невеликими хребтами вулканічних Карпат. Його омивають води річок Тиса та Ріка, а над містом велично височіє Замкова гора, нагадуючи про минулі епохи. Це не просто населений пункт, а живий свідок історії, де колись приймалися важливі рішення і де досі відчувається дух незалежності. Журналісти “Баношу” запрошують вас у подорож цим унікальним містом, щоб розкрити його таємниці та відчути неповторну атмосферу.
Розташований у мальовничій місцевості біля злиття річок Ріка та Тиса, Хуст – місто з багатою історією та легендами. Одна з них розповідає про чорта, який, намагаючись вирватися з пекла, зачепився хвостом за землю. Відірвавши його, він закричав від болю, і його крик «Ой, мій хвуст-хвуст-хвуст!» дав назву цьому місцю.
У Закарпатті й досі відчувається відлуння давніх вірувань про добро і зло. Важко уявити місцеві різдвяні дійства без традиційних персонажів – ангелів та чортів, які супроводжують вертеп. У народі живуть численні забобони, пов’язані з нечистою силою, а під час релігійних свят можна натрапити на магічні обряди. Старі люди охоче діляться моторошними історіями про зустрічі з бісами.
Цікаво, що під час зйомок телепрограми “Слідство ведуть екстрасенси”, відомі українські маги відвідали Замкову гору в Хусті. Однак, їхні спроби провести розслідування виявилися марними. Вони відчули потужний опір невідомої сили та відзначили надзвичайно важку енергетику цього місця.
Існує ще декілька пояснень походження назви міста. Одна з них оповита легендами про хороброго воєводу, колись могутнього володаря місцевого замку. Саме йому приписують появу Червоної скелі, що височіє на околицях. Розповідають, що після трагічного викрадення сина татарами, воєвода присягнувся знищувати кожного чужинця, що зустрінеться на його шляху. На жаль, ця обітниця обернулася трагедією. Його власний син, втікаючи з полону, переодягнувся в татарський одяг і став жертвою батьківського гніву. Кажуть, що саме на місці майбутньої Червоної скелі пролилася кров юнака, а згорьований батько, усвідомивши скоєне, наклав на себе руки.
Але є й більш прозаїчні версії. Дехто вважає, що назва походить від місцевої річки Хустець. Інші ж пов’язують її з давнім звичаєм вартових, які за допомогою хусток сигналізували про наближення небезпеки.
Земля, на якій розкинулось місто, має давню історію. Люди жили тут ще з прадавніх часів. Це підтверджують археологічні знахідки, виявлені під час розкопок, які проводила Академія наук УРСР з 1947 по 1961 роки. Ці дослідження показали, що вже у першому столітті на цій території проживали носії культури карпатських курганів.
У X столітті тут існувало укріплене поселення, що входило до складу Київської Русі. Воно контролювало один з важливих шляхів через Карпати.
На вершині гори, що височіє над околицями, у 1090 році розпочалося будівництво Хустського замку, яке тривало понад століття. На фортецю покладалися великі надії, адже вона мала виконувати потрійну роль. По-перше, замок дозволяв владі контролювати Хустські ворота – важливий шлях, яким перевозили сіль із Солотвина. По-друге, він мав стати на заваді татарським і турецьким набігам, які часто спустошували східні рубежі Угорщини. І, нарешті, оскільки місцеві жителі не надто радісно сприйняли нову угорську владу, фортеця мала слугувати для придушення можливих бунтів і контролю над містом. Хоча у 1242 році замок був зруйнований татаро-монголами, його швидко відновили.
За легендою, дружина і дочка воєводи Хуста рятувалися від ворогів, сховавшись в підземеллях замку. Їхніми іменами були названі річки Тиса і Ріка.
Замок відігравав важливу оборонну роль, аж поки фатальна блискавка не влучила у пороховий льох у 1766 році, спричинивши руйнівний вибух. До цього трагічного моменту фортеця складалася з двох дворів. Верхній двір слугував для господарських потреб, тут знаходилися житлові будівлі та глибокий колодязь. Нижній двір, окрім аналогічних споруд, мав каземати, церкву, в’язницю та резервуар для зберігання води.
Так склалося, що назва Хустського замку у знавців історії неминуче асоціюється з ім’ям готичного персонажа Брема Стокера. У 1329 році Хуст отримав статус коронного міста. Угорський король нагородив лицаря Драга, предка Влада Цепеша (відомого як граф Дракула), замком за особливі заслуги. Хоча навряд чи граф Дракула колись відвідував Хуст, про всяк випадок, перебуваючи тут, не забудьте про часник, особливо перед сном. Береженого Бог береже.
Пізніше, у XV столітті, король Матяш подарував замок разом з солекопальнями своїй дружині, королеві Беатрисі Арагонській. Протягом XVI-XVII століть, з розвитком вогнепальної зброї, замок постійно реконструювали та зміцнювали. У 1511 році король Уласло II продав відбудований замок барону Габору Перені. У різні часи замком володіли Жигмонд Люксембурзький та Ладислав (Лайош) II.
Хустський замок, як і будь-яка стара фортеця, оповитий таємницями про приховані скарби. Історії про них мають під собою підґрунтя. Кажуть, у 1600 році власник замку, Джорджіо Баста, звозив сюди незліченні багатства, награбовані у битвах з трансильванськими князями. Чи встиг він вивезти ці скарби до того, як замок опинився в облозі – питання без відповіді. Крім того, на території замку поховані аристократи, граф Ференц Редеї та його син Ласло. У ті часи було заведено класти в могилу цінні речі померлого, такі як коштовна зброя, золото та срібло.
У самому серці міста височіє велична споруда – колишній оборонний храм кальвіністів, зведений у готичному стилі. Його ще називають костелом Святої Єлизавети. Хоча будівництво розпочалося ще в далекому XIII столітті, свій остаточний вигляд він отримав у першій половині XV століття. На щастя, пізніші зміни не затьмарили його первісної краси. Храм складається з трьох основних частин: високої готичної вежі, яка стоїть окремо від головної будівлі, центральної нави та з’єднаного з нею пресвітерія. Вежа-дзвіниця має прямокутну форму і завершується шатровим дахом, який був реконструйований у XVIII столітті.
А ще однією перлиною Хуста, без сумніву, є “Чеський квартал”. Зведений на початку XX століття чеськими колоністами, він зачаровує своєю неповторною атмосферою. У житловому комплексі, що складався з шістнадцяти будівель, мешкала місцева інтелігенція — вчителі, лікарі, інженери. Проєкт поєднував у собі двоповерхові вілли та зблоковані будинки, кожен з яких мав власний невеликий сад, відокремлений від сусідів оригінальною огорожею з бетону та дерева. При будівництві використовувалися традиційні для регіону матеріали: дерево, камінь, піщано-гравійна суміш та керамічна черепиця. Архітектурний стиль комплексу став вдалим поєднанням модернізму та елементів національної чеської архітектури, що підкреслювало присутність Чехословаччини в цьому краї. Зараз, прогулюючись між двоповерховими будиночками, вкритими автентичною червоною черепицею, можна надовго забути про час і відчути себе справді за кордоном.
У 1919 році Хуст став епіцентром доленосних подій для Закарпатської України. Саме тут, на всенародних зборах, лунали голоси за возз’єднання з рештою України. Однак, попри прагнення людей, історична реальність склалася інакше: Закарпаття увійшло до складу новоствореної Чехословаччини.
У 1939 році Хуст був столицею Карпатської України – єдиної на той час незалежної української держави на чолі з президентом Августином Волошиним, яку невдовзі знищили мадярські фашисти. Нечисленні захисники молодої держави полягли в нерівній боротьбі, ставши жертвами жорстокої розправи. Їхні тіла, понівечені катуваннями, були скинуті у води Тиси. На згадку про ці жахливі події та загиблих героїв між Виноградовом та Хустом розкинувся меморіальний парк «Красне поле», що нагадує про ціну свободи та важливість пам’яті.
У підніжжя величного замкового пагорба неспішно тече річка Хустець. Перетнувши її по мосту, опиняєшся біля підніжжя гори, де шлях роздвоюється. У цьому місці ніби з казки виростає великий камінь, на якому викарбувано попередження: “Праворуч підеш – на кладовищі спочинеш, ліворуч повернеш – над Хустом пролинеш”. Праворуч лежить кладовище, де спочивають угорські воїни, полеглі у Першій та Другій світових війнах. Але здається, що вся замкова гора – це один великий цвинтар. Адже, обравши лівий шлях на роздоріжжі, підіймаючись до замку, потрапляєш на інше поховання. Тут, серед безіменних могил, знайшли свій останній притулок українські січовики, які віддали життя у вирішальній битві з угорською армією навесні 1939 року. Про їхню героїчну загибель нагадує встановлений пам’ятник.
Хустська фетрофільцева фабрика – це легендарне підприємство, чия слава давно перетнула кордони не лише самого Хуста, але й усього Закарпаття. Заснована у післявоєнні роки, у 1947-му, вона швидко стала флагманом капелюшної промисловості в тодішньому Радянському Союзі. Унікальність фабрики полягала в тому, що її продукція, зокрема фетрові капелюхи, мала попит навіть за кордоном. Елегантні вироби з маркуванням “Хустська Фетрофільцева фабрика” можна було зустріти на полицях престижних магазинів, наприклад, у Празі.
Попри складні часи економічної нестабільності 90-х, фабрика зуміла не лише вистояти, а й відродитися. Сьогодні вона знову впевнено тримається на ринку, випускаючи близько півмільйона капелюхів щороку.
Весна в Карпатах – це особлива пора, а початок травня – час, коли варто неодмінно відвідати дивовижну Долину нарцисів. Цей унікальний куточок, що входить до Карпатського біосферного заповідника, розкинувся неподалік села Кириші, всього за п’ять кілометрів від Хуста.
З цим мальовничим місцем пов’язана зворушлива легенда. Кажуть, саме тут, на берегах річки Хустець, юнак Нарцис, зачарований власним відображенням, знайшов свою трагічну загибель. І на місці його смерті розквітла квітка неймовірної краси, що полонить серця своєю витонченістю.
Долина нарцисів – це справжнє диво природи, адже тут, на рівнині, чудово почувається гірська квітка. Уявіть собі: 170 гектарів вкриті білосніжним килимом нарцисів! Це видовище, яке запам’ятається на все життя.
Також не обов’язково їхати далеко за Полярний полюс, щоб побачити оленів! Дивовижно, але ці прекрасні тварини живуть зовсім поруч – на Закарпатті. Лише 15 хвилин їзди від міста трасою Р11, і ви опинитесь у селі Іза, де можна зустріти цих рідкісних представників природи.. Обов’язково візьміть з собою хліб або сухарі – олені дуже люблять поласувати гостинцями!
Якщо ви плануєте візит до Хуста, не пропустіть унікальну можливість відвідати страусову ферму, розташовану неподалік міста. Це місце, де можна по-справжньому здивуватися, спостерігаючи за цими величними та потішними птахами. Діти будуть в захваті, а дорослі отримають масу позитивних емоцій.
Ця ферма, заснована місцевим фермером у 2002 році, стала першою на Закарпатті. Все почалося з шести страусів, привезених зі Словаччини. Хоча основна мета ферми – розведення страусів на продаж, господар завжди радий гостям і з радістю ділиться цікавими фактами про життя та звички цих дивовижних створінь.
