Серед гір і лук Хустського району, у селі Горінчово, розкинувся «Райський куточок» – буйволина екоферма та туристичний комплекс, де природа й людина живуть у злагоді. Тут усе дихає спокоєм: запах свіжого сіна, шелест листя, неквапливий рух тварин.
На подвір’ї можна побачити буйволів, плямистих оленів, африканських страусів, павичів, косуль, декоративних качок, фазанів і навіть мангалиць – угорських кучерявих свиней. Для кожного виду облаштовано простору територію й нічліг.
Гості приходять не лише подивитися на тварин – ферма давно стала місцем сили для тих, хто шукає спокою, гармонії та віри в життя.
Журналісти медіа «Банош» поговорили з людиною, яка буквально дихає фермою – Євгенієм, заступником директора «Райського куточка». Серед місцевих його знають як Євгенія Буйвола – не за документами, а за покликанням.
Молоко, що стало дивом
Історія «Райського куточка» почалася зовсім не з бізнес-плану чи гранту. Все народилося з маленького дива. Один чоловік із Закарпаття, який довго не міг мати дітей, почув пораду лікаря: нехай дружина п’є буйволине молоко. Через деякий час у них народився хлопчик. На радощах чоловік купив кількох буйволиць і буйвола – так і з’явилася ферма.
«Тоді вони не просто купили тварин, а ніби впустили в життя щось справжнє. А я залишився на фермі, бо з буйволами в мене спільна мова», – згадує Євгеній.
Довіра замість дресирування
Буйволи – головна гордість ферми. Кожна тварина має ім’я й характер. «Вчені кажуть, що буйволи за розумом не поступаються собакам. Але я переконаний: вони навіть розумніші. Їх не треба дресирувати – вони самі розуміють усе, що відбувається», – пояснює Євгеній.
Тварини уважно дивляться в очі, ніби читають людину. Якщо хтось грубий чи крикливий – молока не буде. Тут панує ніжність і терпіння.
Євгеній каже, що в буйволів справжній матріархат. Самка вирішує, кому довіряти, кого підпускати. Через це доїти буйволиць можуть лише чоловіки: жіночі руки для них – конкуренція.
На фермі є тварини, про яких працівники говорять із особливою ніжністю. Одна з них – буйволиця Зоя. Її називають наймудрішою серед стада: спокійна, уважна й розумна.
Колись тварині потрібно було зробити укол, вона навіть не ворухнулася – стояла спокійно, наче знала, що все це для її добра. Працівники кажуть: Зоя відчуває не слова, а намір людини. Якщо поруч спокій – вона відповідає тим самим. У цьому і є головний принцип «Райського куточка» – усе тримається не на силі, а на довірі. Людина тут не головна, а рівна серед живих істот.
Але не всі мешканці ферми такі спокійні. Є, наприклад, Гриша – місцевий утікач і хитрун. Якось він навчився відстібати карабін на прив’язі, звільнив себе, а потім інших. Вся компанія вирушила гуляти селом. Наступного разу Гриша навіть узяв із собою малого буйвола, щоб «показати село».
Баланс у стаді
На фермі ніколи не тримають кількох дорослих самців. Один буйвол – це порядок, двоє – уже боротьба. Їхня сила і темперамент не дозволяють співіснувати в одному загоні: навіть через паркан вони можуть битися до крові. Тому дорослий самець у стаді завжди один. Малих буйволят залишають поруч із матерями, а коли ті підростають – продають або використовують для виготовлення продукції.
З м’яса буйвола готують ковбаски, бастурму, паштети, копчені делікатеси. Воно темніше за яловичину, майже не містить жиру, проте залишається соковитим і має глибокий, трохи солодкуватий смак. Це м’ясо називають «для гурманів» – поживне, чисте і справжнє.
Молоко як «біла ікра»
Справжній скарб ферми – буйволине молоко. Його тут називають «білою ікрою»: густе, трохи солодке, з ніжним смаком і без жодного запаху. Кажуть, воно навіть схоже на жіноче молоко і ніколи не жовтіє. Один келих такого напою здатен наситити на цілий день – перевірено працівниками, які щодня проходять десятки кілометрів разом із туристами.
Із цього молока на фермі виготовляють усе: густу сметану, бринзу, плавлені та копчені сири, масло, згущене молоко та навіть солону карамель, яку гості часто розкуповують.
Молоко не лише смачне, а й цілюще. Євгеній згадує дівчинку з Європи, яка хворіла на коклюш. Вона провела на фермі два тижні – каталася на буйволах, пила молоко – і повернулася додому здоровою.
Ландшафтні дизайнери з рогами
Буйволи на фермі не лише дають молоко, а й допомагають довкіллю. Вони знищують бур’яни, які не їдять інші тварини, – борщовик, комиш, листя горіха. Завдяки цьому навіть брали участь в екологічних проєктах: на острові Єрмаків в Одеській області вони очистили територію від водяного горіха, який заважав судноплавству.
«Один буйвол може тягти більше, ніж чотири коні», – каже Євгеній. Колись вони орали поля й возили вози, а тепер – рятують природу.
Навіть їхній гній тут – золото. Весною на нього черга: «Його замовляють та забирають кількома вантажівками», – розповідає фермер.
Сусіди по «Райському куточку»
Буйволи не єдині мешканці господарства. Серед зелених загонів живуть японські плямисті олені, павичі, ему й навіть кучеряві свині мангалиці. Їхні малята народжуються смугастими, як дикі кабани, а потім вкриваються густим кучерявим хутром, схожим на овече.
«Найбільша мангалиця, яку я різав, мала 470 кілограмів, а сало – 18 сантиметрів. Проте воно не дуже жирне, у ньому мало холестерину», – з усмішкою розповідає Євгеній Буйвол
Птахи на фермі теж живуть за своїми правилами. Якщо діти намагаються ганяти маленьких, дорослі птахи одразу заступаються за них.
Смак «Райського куточка»
Гості ферми можуть не лише побачити тварин, а й скуштувати результат їхньої праці. Екскурсія коштує символічно – 100 гривень, дегустація – ще 150. Працівники радять починати саме з неї: спершу відчути смак, а вже потім завітати до крамнички та обирати, що взяти додому.
Густа сметана, ароматна бринза, ковбаски з буйволячого м’яса – усе це не просто продукти, а частина філософії ферми. Головна її цінність – у людях, які зуміли знайти гармонію з тваринами й природою.
Дивіться відео з «Райського куточка» – місця, яке по-справжньому виправдовує свою назву.
