У Виноградові на Закарпатті працює фермерське господарство «Карпатський буйвіл», де утримують одне з найбільших у регіоні стад карпатських буйволів. Ще кілька десятиліть тому цю тварину вважали майже зниклою, а сьогодні тут намагаються підтримувати її чисельність і привертати увагу до збереження аборигенних порід.
Про роботу ферми та життя карпатських буйволів журналісти медіа «Банош» поспілкувалися з адміністраторкою господарства.
Від родинної історії до ферми
Ідея створення ферми пов’язана з родинною історією власника господарства Романа Фетька, родом із Хуста. У родині збереглися спогади про часи колективізації, коли буйволів із приватних господарств масово вилучали або знищували.
«Спочатку це не планувалося як ферма чи бізнес. Було бажання, щоб буйволи просто не зникли. Роман Миколайович хотів, аби його діти знали цю тварину не з книжок, а наживо», – розповідає адміністраторка ферми.
Перші буйволи з’явилися тут приблизно у 2010 році. Згодом їхня кількість зросла, а у 2016 році господарство почало приймати відвідувачів. Нині фермою переважно опікується син власника Жоран Фетько. Сам Роман Фетько після початку повномасштабної війни долучився до ЗСУ.
На фермі підкреслюють, що їхня діяльність не зосереджена на комерційному тваринництві. Основна мета – підтримка та поступове відновлення карпатського буйвола.
«Ми завжди пояснюємо відвідувачам: у нас на мершому місці стоять буйволята. Якщо молока мало – значить, так має бути. Ми не можемо забрати більше, бо тоді це буде шкодити тваринам», – каже адміністраторка.
Нині на фермі утримують понад сотню буйволів разом із молодняком. Кількість тварин може змінюватися, адже частина народжується щороку, частину передають або обмінюють з іншими господарствами для уникнення близькоспорідненого розведення.
Як організоване життя стада
Буйволів утримують групами, у кожній з яких є самець. Штучне запліднення на фермі не використовують – натомість спостерігають за природною поведінкою тварин.
«Буйволи дуже чутливі до змін. Якщо в стаді з’являється нова тварина або нова людина, вони це одразу відчувають. Тому ми намагаємося не порушувати їхній звичний ритм», – пояснює адміністраторка.
Самців періодично змінюють між групами, щоб підтримувати здорову генетику стада.
Відвідувачів часто дивує те, що буйволи багато часу проводять у воді або багнюці. За словами працівників ферми, це природна поведінка для цієї тварини: так вона охолоджується й захищається від комах.
«Найважче – коли люди думають, що тваринам погано. Був випадок, коли відвідувач обурювався, що буйволи лежать у багнюці, і не хотів слухати пояснень. Але для буйвола болото – це комфорт», – згадує адміністраторка.
Імена, характери і довіра
На фермі всі буйволи мають імена. Працівники кажуть, що тварини добре впізнають людей, які з ними постійно працюють, і поводяться з ними значно спокійніше.
«Вони дуже різні. Є спокійні, є хитрі, є справжні бешкетники. І вони точно знають, хто з ними щодня», – розповідає вона.
Деякі тварини на фермі дійсно заслуговують на прізвисько «бешкетники». Так, буйволиця Катя та її мама Панія неодноразово виходили з загону – вони вміють відчиняти засуви на дверях, що неодноразово ставало справжнім сюрпризом для гостей. Інша буйволиця, Марія, має сильний характер і не любить, коли її чіпають, тож іноді може дати рогом, якщо хтось порушує її простір. Водночас молоді воли грайливі й поводяться як великі собаки: упираються головою та трохи штовхають, ігрові дії виглядають лякаюче, але це природна поведінка тварин.
Буйволи весь рік потребують руху. Влітку, восени та навесні вони перебувають на вільному випасі, а взимку їх випускають на подвір’я у загін, якщо температура піднімається вище мінус 13°C. Харчування продумане: тварини їдять зелену масу, сіно, кормовий буряк, пшеницю та висівки – удень і вночі, а води випивають дуже багато.
Продукти з буйволиного молока
Із буйволиного молока на фермі виготовляють молоко, йогурти, масло, крем-сир, бринзу та м’які сири. Воно має вищу жирність і густішу консистенцію, ніж коров’яче.
Водночас на фермі зазначають, що буйволине молоко підходить не всім, і людям із непереносимістю лактози варто враховувати цю особливість.
Буйвол у культурній пам’яті
За спогадами місцевих жителів, буйволи раніше відігравали важливу роль у господарському житті Закарпаття. Їх використовували для роботи на землі, перевезення вантажів, а в окремих громадах буйволів могли дарувати на весілля.
Сьогодні ці традиції залишилися переважно у спогадах, але ферма у Виноградові намагається зберегти пам’ять про цю частину місцевої культури. Ферма відкрита для відвідувачів упродовж року. Екскурсії та дегустації допомагають утримувати господарство та продовжувати роботу з розведення тварин.
«Іноді люди приїжджають, навіть знаючи, що молока може не бути. Їм важливо просто побачити буйволів. А для нас – це дуже цінно», – говорить адміністраторка.
Плани і виклики
Повномасштабна війна вплинула і на роботу ферми – зросли витрати, частину планів довелося відкласти. Водночас догляд за тваринами триває щодня, незалежно від обставин. У майбутньому команда планує покращувати умови утримання, розвивати переробку та переймати досвід подібних господарств.
Для працівників ферми робота з буйволами – це не лише обов’язок.
«Це частина нашого життя. Ми хочемо, щоб буйволи залишилися не тільки тут, а загалом в Україні», – підсумовує адміністраторка.
