5 квітня на території Закарпатського музею народної архітектури та побуту, більш відомого як Ужгородський скансен, зібралися віряни, щоб разом зустріти Воскресіння Христове. Серед тиші старого села, де час ніби сповільнюється, Великдень відчувається інакше. Тут він не про поспіх, а про сенси, традиції й внутрішній спокій.
У Шелестівській церкві відбулася святкова літургія, яку провів священник Мукачівської греко-католицької єпархії – отець Ярослав Данко.
Дерев’яний храм, старовинні хати довкола, легкий весняний вітер – усе це створювало особливу атмосферу. Тут відчувається зв’язок поколінь: як колись, так і сьогодні люди приходять до церкви з молитвою.
Після богослужіння подвір’я наповнилося барвами великодніх кошиків. Паски, писанки, ковбаси, хрін – кожна родина принесла щось своє, зібране до свята. Освячення відбувалося просто неба, серед знайомого закарпатського колориту.
Люди не поспішали розходитися. Одні тихо розмовляли, інші робили фото, а хтось просто стояв із кошиком у руках, ніби намагаючись затримати цю мить. Великдень — не лише обряд, а й свято про те, що всередині. Про спокій, який вдається знайти, навіть коли навколо неспокійно.
Христос Воскрес, і разом із цим воскресає віра, що світло завжди перемагає!
