Щороку 1 листопада Закарпаття охоплює спокій і роздуми. Цього дня мешканці краю вшановують пам’ять померлих – тих, хто залишив по собі добру згадку, сімейні історії та сліди любові. На кладовищах запалюють свічки і залишають осінні квіти на могилах.
День пам’яті померлих має християнське коріння. У західному обряді це День усіх святих, який поступово набув і місцевого, народного змісту. Для закарпатців це не лише релігійна традиція, а й час для родинних спогадів.
Зранку люди йдуть на кладовища, прибирають могили, приносять живі квіти, запалюють лампадки. Тут зустрічаються цілі покоління: діти, батьки, онуки. У спільному вшануванні відчувається тиша, спокій і вдячність – бо пам’ять про рідних об’єднує навіть тих, кого вже розділяють роки.
В Ужгороді одним з головних осередків поминання є старовинне кладовище Кальварія. Сьогодні некрополь – не лише місце спокою, а й частина культурної спадщини міста. Тут поховані відомі громадські діячі, митці, священники. У перший день листопада алеї вкриваються барвистими хризантемами – символом вічності та пам’яті. Вечорами цвинтар сяє сотнями вогників, і це світло, здається, долає темряву не лише довкола, а й у серці.
Цього дня йдуть і на Пагорб Слави – меморіальний комплекс, де спочивають захисники України різних поколінь. Люди несуть квіти й лампадки, схиляють голови у мовчанні. Тут згадують тих, хто загинув у війнах минулого століття, і тих, хто нині боронить країну.
Пагорб Слави символізує шану та пам’ять усім полеглим героїям.
Останніми роками громади Закарпаття активно закликають відмовлятися від пластикових вінків і обирати живі квіти. Це не лише турбота про довкілля, а й прагнення зберегти щирість традиції.
1 листопада – це день, коли минуле і теперішнє сходяться у світлі свічки, а мовчання говорить сильніше за слова.
Бо поки ми пам’ятаємо – живе те, що, здавалося б, давно минуло.
Дивіться, як мешканці Закарпаття у День пам’яті померлих приносять квіти та запалюють лампадки на могилах рідних і захисників України.
