80 років – важлива дата для Ужгородського національного університету. За цей час він став alma mater для десятків тисяч закарпатців і центром освіти та науки у регіоні.
Журналісти медіа «Банош» поговорили з доктором історичних наук, професором факультету історії та міжнародних відносин УжНУ Василем Міщанином про перші кроки закарпатського університету та його 80-річну історію.
«Ідея створення університету на Закарпатті бере початок ще у середині XIX століття», – розповідає професор Міщанин. – «Вперше про це заявили на І-му слов’янському з’їзді в Празі 7 червня 1848 року. Тоді обговорювали створення богословських та вчительських семінарій, а згодом – і вищих навчальних закладів, включно з університетом. Проте ці ініціативи не були задоволені».
13 жовтня 1848 року група закарпатських культурних діячів на чолі з Адольфом Добрянським звернулася до австрійського імператора з проханням дозволити відкриття університету в Ужгороді.
«На жаль, ці заяви спіткала та ж доля, що і попередні», – каже Василь Васильович
Перші спроби у ХХ столітті
Після входження Закарпаття до складу Чехословаччини ідея університету отримала новий імпульс.
«24 грудня 1919 року автономна директорія Підкарпатської Русі ухвалила рішення про заснування «руського університету» з трьома факультетами: філософським, правничим та теологічним», – зазначає професор.
Це рішення свідчило про бажання місцевої інтелігенції дати краю сучасний освітній центр, однак через економічні труднощі та нестачу кваліфікованих кадрів проєкт так і не був реалізований.
У 1939 році було розроблено новий проєкт університету з чотирма факультетами та численними кафедрами – від української мови до історії церкви.
«Проєкт 1939 року демонстрував масштабні амбіції закарпатської інтелігенції. На жаль, стрімкий розвиток політичних подій не дав змоги його втілити», – додає Василь Міщанин.
Заснування в радянський період
Справжнє створення університету відбулося після Другої світової війни.
«5 грудня 1944 року Народна Рада Закарпатської України ухвалила декрет «Про організацію вищих шкіл на Закарпатській Україні», а 19 липня 1945 року ЦК КПЗУ та НРЗУ ухвалили постанову про утворення Закарпатсько-Українського університету з історичним, філологічним, біологічним та медичним факультетами», – розповідає професор.
Приміщення для навчання виділялися з колишньої гімназії на вулиці М. Горького (тепер Підгірна) та житлових будинків для викладачів. На організацію вузу виділялося понад 2 мільйони карбованців у післявоєнних масштабах. До 1 липня 1946 року працювали 42 викладачі на 15 кафедрах.
«Радянська влада надавала великого значення відкриттю університету на Закарпатті», – говорить професор.
Навчання студентів розпочалося 1 лютого 1946 року. Хімічний факультет запрацював того ж року, а у 1950 році УжНУ відкрив фізико-математичний факультет, на який прийняли по 25 студентів на спеціальності «Фізика» та «Математика».
Того ж року почало працювати заочне відділення на фізико-математичному та біологічному факультетах. Університет розпоряджався чотирма навчальними корпусами, гуртожитками та бібліотекою, забезпечуючи студентам усі необхідні умови для навчання.
Перший випуск спеціалістів відбувся у 1951 році – 107 осіб: 28 істориків, 35 філологів, 24 біологи та 20 хіміків.
Того ж року почала виходити університетська багатотиражка «За більшовицькі кадри», яка інформувала студентів та викладачів про життя та події у виші.
Ось як виглядали одні з перших студентських квитків УжНУ
Такими були перші залікові книжки студентів
Розвиток університету та сучасні традиції
Упродовж десятиліть УжНУ розширював факультети та спеціальності, стаючи потужним освітнім і науковим центром Закарпаття.
Святкування ювілейних дат – 20, 50, 65 років – супроводжувалося виданням пам’ятних альбомів та фотоісторій. Також в університеті відкрито Музей УжНУ (площа Народна, 3), де зберігаються документи та експонати.
Історія університету – це не лише цифри і дати, а ще й долі сотень викладачів і тисяч студентів, їхні успіхи, традиції та святкування.
Сьогодні УжНУ – це сучасний освітній і науковий центр, де поєднуються наука, інновації та традиції. Він об’єднує студентів і викладачів, готує нові покоління фахівців і залишається символом освіти та культури Закарпаття.
