У Закарпатському краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького ожили старовинні інструменти. Проєкт «Збережені мелодії: від тиші до звучання» об’єднав музей і Заслужений академічний Закарпатський народний хор, щоб дати нове життя музиці минулого.
Його мета – «озвучити» та візуалізувати автентичні народні музичні інструменти, які є частиною музейної експозиції, аби зберегти й популяризувати нематеріальну і матеріальну спадщину Закарпаття.
Проєкт став справжнім святом для краю: старовинним інструментам дозволили «ожити і донести музику нашого краю». Захід приурочили до Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва. Перед початком усі присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих у війні та подякували захисникам за можливість зібратися й творити у вільній країні.
Музей і хор: дві інституції, одна місія
Директорка музею Ольга Шумовська та директорка-художня керівниця Закарпатського народного хору Наталія Петій-Потапчук нагадали, що обидва заклади мають спільну долю та довгу історію. Створені ще у 1945 році, вони є найстарішими мистецькими установами Закарпаття, які вже майже 80 років бережуть традиції, примножують культурну спадщину та формують духовну пам’ять краю.
Спільний проєкт став не лише мистецьким, а й символічним кроком – жестом стійкості та віри у власну культуру. Адже навіть у найтяжчі періоди життя країни важливо залишатися вірними своїй історії, мові та музиці.
Культура як зброя і промоція України
Заступниця директора департаменту культури Закарпатської обласної військової адміністрації Галина Ломпарт наголосила, що сьогодні культура – це не просто галузь, а форма опору й символ національної ідентичності.
«Ворог нищить нашу культуру, боїться її, бо саме вона ідентифікує нас як окрему націю у світовій спільноті».
За її словами, звинувачення у недоцільності культурних подій чи святкувань – це нав’язані ворогом наративи, покликані применшити значення духовного фронту. Натомість подібні проєкти демонструють, що Україна продовжує творити, звучати й надихати навіть у найскладніші часи.
Від QR-коду до мультимедійного музею
Закарпатський краєзнавчий музей – один із найвідвідуваніших в Україні: минулого року його оглянули понад 217 тисяч туристів. Саме відвідувачі неодноразово запитували, як звучать ті чи інші старовинні інструменти – дримба, цимбали, трембіта чи сопілка.
Ще торік музей запровадив QR-коди, через які можна було прослухати аудіозаписи гри на експонатах. Але тепер завдяки співпраці з народним хором відвідувачі зможуть не лише почути, а й побачити, як звучать інструменти у руках майстрів.
Це робить експозицію по-справжньому мультимедійною та доступною для всіх. Як зазначають організатори, музей «оживає», а історія Закарпаття стає ближчою й зрозумілішою новому поколінню, звиклому сприймати світ через екрани гаджетів.
Як звучить Закарпаття
Оркестр Заслуженого академічного Закарпатського народного хору під керівництвом Михайла Бровдія записував звучання інструментів просто у музейному залі, серед старовинних експонатів. Музиканти прагнули максимально представити характерні для краю народні інструменти – від трембіти, цимбалів і сопілки до тарагота, дримби та бубна, показуючи розмаїття музичної культури Закарпаття.
Музиканти відтворили мелодії, записані від народних носіїв традицій – зокрема, гуцульські мотиви відомого цимбаліста Веребюка та мелодії Боговецького краю. На презентації прозвучали «Гуцульська фантазія» в обробці Володимира Короленка, «Білківські співанки» в обробці Федора Копинця (оркестровка Михайла Бровді), які виконало тріо Закарпатського народного хору у складі Ольги Свиди, Ольги Міщенко та заслуженої артистки України Яни Садварій, а також в’язанка словацьких народних пісень для тарагота з оркестром у виконанні Шандора Шрайнера.
Музика наповнила музейний зал атмосферою живої пам’яті, повертаючи до життя автентичні інструменти Закарпаття.
Це не тільки мистецька ініціатива, а й цифрова вітрина культурної спадщини, де кожен експонат отримує «друге життя». Якщо раніше відвідувач міг лише побачити старовинну тримбіту чи цимбали, то тепер він зможе почути їхнє унікальне звучання.
Так «Збережені мелодії» стають не лише архівом пам’яті, а й живим мостом між минулим і сучасністю – між тишею і звучанням, між забуттям і життям.
Закарпаття знову нагадує світові: навіть коли лунають сирени, культура має звучати. Бо саме в її мелодіях – наша свобода, ідентичність і душа.
У відео можна почути, як звучать автентичні інструменти, що ожили у стінах замку.
