Культурно-мистецький захід, який пахне домом і співає голосом Закарпаття
В осінньому повітрі змішується аромат свіжозвареного баношу, бринзи й шкварок. Десь поруч на вогні парують голубці, а солодкі пахощі домашніх десертів огортають старовинний Скансен. Між деревами лунає трембіта – так починається «Жива спадщина» – культурно-мистецький захід, який щороку збирає Закарпаття докупи.
Це вже четвертий рік, як в Ужгороді просто неба зустрічаються ті, хто не просто береже традицію – вони нею живуть. Майстрині з лозою в руках, чоловіки з музичними інструментами, господині, що приготували смаколики свого краю. Діти у вишиванках, гомін, сміх і ціла юрба гостей, які приїхали «подивитися, шо наші знають» – тобто, що вміють і чим дивують закарпатці.
Свято, що об’єднує громади
«Жива спадщина» народилася у воєнні часи – у 2022 році, коли вся країна вчилася триматися за своє. Тоді культура, традиції й жива пам’ять поколінь стали тим, що допомагало не втратити себе, зігрівало й підтримувало віру в те, що ми вистоїмо.
Цьогоріч фестиваль охопив кілька локацій: головна сцена – на території Ужгородського скансену, але життя вирувало й у рові Ужгородського замку, де розгорнувся ярмарок крафтової продукції, і в краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького, де відкрили тематичні виставки.
Попри святкову атмосферу, подія мала і благодійну мету. КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР організував збір коштів на потреби ББС для 47-ї окремої механізованої бригади «СТРІКС». Скриня для донатів стояла біля головної сцени, а також на території скансену діяли інші збори на підтримку Збройних Сил України. Відвідувачі залишали пожертви з вдячністю, бо кожна гривня – це подяка тим, завдяки кому сьогодні можемо берегти і святкувати своє.
Участь у заході взяли представники 14 територіальних громад із п’яти районів області – вони презентували 17 елементів нематеріальної культурної спадщини. Серед них – справжні перлини, внесені до Національного переліку: «Ізянське лозоплетиво», «Гуцульська бриндзя», «Традиційне свято «Міра» » та «Сливовий леквар».
Окрім них, можна було побачити й шість елементів із Регіонального переліку – «Річанські гуні», «Колочавську ріплянку», «Лисичівське ковальство», «Бичківський медяник», «Маяліш» та «Угорський бограч». А вперше в історії «Живої спадщини» представили й локальні традиції – переможців конкурсу «Збережемо традиції Карпат»: рисильовані голубці з Полянської Гути, раковецьку начинку з Білківської громади, кукурудзоплетіння з Вишкова та весільний обряд «Латкання» з Великоберезнянської громади.
На території фестивалю панувала особлива атмосфера. Кожна громада створила свій маленький куточок світу – із вишитими рушниками, глиняними мисками, старими світлинами та піснями, які колись лунали на весіллях і жнивах.
На відкритті події гостей вітали Ужгородський міський голова Богдан Андріїв, заступниця директора департаменту культури Закарпатської ОВА Галина Ломпарт, начальниця управління у справах культури, молоді та спорту Ужгородської міської ради Алла Чернобук та інші почесні гості.
Після урочистостей сцена належала фольклорним колективам – «Шовкова косиця», «Лісоруб», «Хустяни», «Ліптаки», «Лисичанка», «Рапсодія», «Арніка», «Наша Файта» та інші гурти співали, грали й танцювали так, що навіть найстриманіші глядачі підспівували або й підтанцьовували.
А в самому серці Скансену вирувала кухня. Господині частували гостей баношем зі шкварками, голубцями, бринзою, домашнім хлібом, сливовим лекваром і традиційними закарпатськими десертами. Тут смак і пісня перепліталися у щось спільне – те, що називають «душею краю».
«Жива спадщина» відбувався під егідою Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури – установи, яка цього року святкує 80-літній ювілей. За десятиліття працівники Центру не лише зберегли безліч народних традицій, а й зробили їх живими – такими, що надихають молодь і приваблюють туристів.
Коли сонце хилилося до вечора, Скансен огорнула музика. Здавалося, навіть гори навколо слухають. Бо «Жива спадщина» – це не лише захід, а також нагадування – справжнє живе поруч із нами – у нашій мові, пісні, кухні, пам’яті.
Атмосферу «Живої спадщини» важко переказати словами – її треба бачити.
У сюжеті – вироби талановитих майстрів, виступи гуртів і колективів, приготування баношу й тепло, яке тримає Закарпаття разом.
